Економічні особливості оподаткування інвестиційної діяльності нерезидентів в Україні

Економічні особливості оподаткування інвестиційної діяльності нерезидентів в Україні Протягом останніх років Україна почала демонструвати значні, навіть порівняно зі світовими показниками, темпи економічного зростання. Однак провідні економісти зазначають, що 2008 рік є складним для економіки України, саме в цьому році суттєво посилилися негативні тенденції в усіх сегментах господарської системи країни. Найбільше ця тенденція проявилася у сфері економічного зростання. За 2008 рік знизилися темпи економічного зростання порівняно з 2007 роком. Якщо за результатами 2007 року реальний ВВП виріс на 8,7 %, то у 2008 році зростання ВВП становило тільки 2,1 % [195]. Зниження темпів зростання ВВП супроводжується падінням темпів зростання промислового виробництва. Обсяг промислового виробництва за 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшився на 3,1 %. Така ситуація обумовлена рядом факторів. Один із основних є скорочення обсягів інвестицій, як зовнішніх так і внутрішніх [206]. Залучення іноземних інвестицій – надзвичайно важливий напрям фінансово-економічної політики держави, який повинен стати важливим, на певному етапі навіть вирішальним елементом економічної стратегії України. Прагнення України інтегруватися в міжнародні економічні угруповання та залучати іноземні інвестиції проявилося в прийнятті ряду заходів для удосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності нерезидентів, в основу яких передбачалось покласти умови сприятливого податкового клімату. Йдеться про законодавчу базу у сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка створена, модернізується та поступово вдосконалюється для досягнення більшого притоку іноземних інвестицій і підвищення ефективності їх використання. У додатку Ж відображено основні нормотворчі документи, якими керувалися та продовжують керуватися на різних етапах становлення незалежної української держави іноземні інвестори. З моменту прийняття першого закону, що регулює взаємодію нашої держави з іноземними інвесторами, неодноразово вносилися досить істотні зміни в законодавство. Першим законом, що цілком призначався регулюванню діяльності інвесторів-нерезидентів в Україні, був Закон „Про захист іноземних інвестицій в Україні”, прийнятий ВРУ у вересні 1991 р. [171]. Він містив сім статей, в яких гарантувався захист іноземних капіталовкладень від усіх видів націоналізації, конфіскації, реквізиції та, відповідно, компенсація іноземному інвестору втрат у випадку протиправних дій органів державного управління. Більш повне коло питань інвестиційної співпраці з іноземними партнерами було відображено в Законі України „Про іноземні інвестиції” вiд 13.03.1992 р [174]. Цим законом уперше в Україні була надана всебічна широка правова база для активного співробітництва з іноземними інвесторами, передбачено ряд гарантій та преференцій, податкових пільг. Зарубіжним партнерам надані гарантії від націоналізації, право організації спільно з українськими юридичними і фізичними особами нових підприємств та придбання частки у діючих, створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших структурних одиниць іноземних юридичних осіб, або придбання у повну власність діючих підприємств, придбання рухомого та нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, будинки, квартири, приміщення, транспортні засоби та ін. Крім того, підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися від сплати податків на доходи: у галузі виробництва – протягом 5 років, а в подальшому вони сплачували 50 % від встановленої базової ставки; у галузі оптово-роздрібної торгівлі – протягом 3 років; в галузі посередницької діяльності – протягом 2 років, а в подальшому сплачували 70 % від встановленої базової ставки. Було також передбачено гарантії іноземним інвесторам від змін законодавства протягом 10 років, закріплені в ст. 9. Проте дія цього Закону була спочатку зупинена Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 55-93 „Про режим іноземного інвестування”, а з прийняттям Закону України „Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р. [178] вказаний Закон взагалі втратив чинність. Однак продовжувала діяти норма ст. 9, оскільки однією з її ознак є подвійний характер дії: згідно з ч. 1. ст. 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність осіб), норма діє і в період чинності нормативного акта і після втрати ним чинності. Водночас, Декретом передбачалося введення ряду пільг. Зокрема, звільнення від сплати податку на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, розмір яких не повинен бути менше 100 тис дол США – для банків, 50 тис дол США – для решти підприємств протягом 5 років. Підприємства з іноземними інвестиціями, що діяли у пріоритетних галузях, сплачували ПДВ у розмірі 50 % від ставки, встановленої чинним законодавством, а ті, якими іноземна інвестиція внесена в статутний фонд, розміром не менше 50 млн доларів США, сплачували протягом 3 років після закінчення пільгових податкових канікул податок на дохід у розмірі 50 %. Пільговий режим оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями надалі знайшов розвиток у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 28.12.1994 р. [176]. Згідно з ним протягом 5 років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції не підлягав оподаткуванню прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, зареєстрованих до набуття чинності цього Закону. Виняток становив лише прибуток посередницьких операцій, аукціонних торгів матеріальними цінностями (крім цінних паперів, корпоративних прав, валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів), проведення лотерей, казино, інших гральних домів. Основним законодавчим актом, який регламентує діяльність іноземних інвесторів на території України, продовжує бути Закон України „Про режим іноземного інвестування” вiд 19.03.1996 р. (текст його було розроблено за участю провідних фахівців із сімнадцяти країн). Головною метою цього Закону було створення в Україні сприятливого середовища для залучення та функціонування іноземного капіталу, чітке формулювання державних гарантій іноземним інвесторам. Законом відмінено дискримінаційну статтю діючого до його прийняття однойменного Декрету Кабінету Міністрів, що фіксувала грошовий поріг інвестицій у розмірі від 50 до 100 тис дол США. Законодавством України в якості підприємств з іноземними інвестиціями визначаються підприємства та організації, у статутному фонді яких іноземна інвестиція становить не менш 10 %. Згідно із Законом України „Про режим іноземного інвестування”, на території України для іноземних капіталовкладників встановлено національний режим інвестиційної діяльності. Проте з метою покращення використання потенціалу іноземних інвесторів в інтересах народного господарства „для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговій режим інвестиційної та іншої господарської діяльності” [178]. Так, для прискорення реструктуризації однієї з пріоритетних галузей промисловості – автомобілебудування тимчасово (до 01.01.2008 р.), згідно з Законом України „Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” від 19.09.1997 р., було встановлено спеціальний пільговий режим оподаткування.