Методологічні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів

Методологічні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів У процесі розробки і реалізації інвестиційних проектів перед суб’єктами інвестиційної діяльності постають питання оцінювання ефективності інвестиційних проектів в умовах значної невизначеності і ризику. В сучасних умовах, на етапі інституціоналізації національного ринку капіталу, що супроводжується відділенням відносин власності від відносин управління, традиційні управлінські підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів і прийняття інвестиційних рішень не відповідають вимогам, що висуваються власниками підприємств. Міжнародний досвід оцінки ефективності інвестиційних проектів та еволюція методик такої оцінки свідчить про глобальний характер проблеми, тому особливої актуальності набуває адаптація міжнародних методик оцінки ефективності інвестиційних проектів до умов української економіки. На українському ринку інвестицій вкладники сьогодні керуються насамперед міркуваннями отримання найбільшого прибутку і найшвидшої віддачі від вкладених коштів. Відомо багато позитивних прикладів вкладення коштів іноземними і вітчизняними інвесторами в українські підприємства. Однак процес інвестування сьогодні, на нашу думку, ще не можна назвати таким, який здатен відчутно вплинути на економічний клімат у державі. Процес прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру оснований на оцінці і порівнянні обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники відносяться до різних моментів часу, ключовою проблемою є проблема їх порівнюваності. Ставитися до неї можна по-різному в залежності від існуючих об'єктивних і суб'єктивних умов: темпу інфляції, розміру інвестицій і надходжень, що генеруються, терміну прогнозування, рівня кваліфікації аналітиків і т.д. [45,46]. Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різноманітних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їх сполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим, наскільки менеджер знайомий із наявним апаратом, застосовуваним у тому або іншому конкретному випадку. У вітчизняній і зарубіжній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в сфері інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Мабуть, управління усе ж у більшій мірі є мистецтвом, ніж наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення. В 1972 р. Міжнародним центром промислових досліджень при ЮНІДО (UNIDO – United Nations Industrial Development Organization – одна з організацій ООН, що займаються промисловим розвитком) був опублікований Посібник з оцінки проектів. У роботі над його створенням брали участь провідні міжнародні фінансові інститути (Світовий банк реконструкції й розвитку, Міжнародний валютний фонд і ін.) [62]. Розроблена методика, передбачає розрахунок показників чистої приведеної вартості (NPV), дисконтованого строку окупності (DPB), внутрішньої норми прибутку (IRR), індексу прибутковості (коефіцієнта рентабельності інвестицій) (РІ) [142, 199]. На базі цієї методики в Росії були прийняті Методичні рекомендації з оцінки ефективності інвестиційних проектів та їх відбору для фінансування [131]. Для оцінки ефективності інвестиційного проекту в Методичних рекомендаціях пропонуються такі показники, а саме, що не вимагають дисконтування: чистий дохід, термін окупності, індекс дохідності затрат, індекс дохідності інвестицій, фінансова можливість реалізації проекту, потреба у додатковому фінансуванні; група показників, що характеризують фінансовий стан підприємства – учасника проекту; дисконтовані показники: чистий дисконтований дохід (NPV), внутрішня норма дохідності (IRR), термін окупності з врахуванням дисконтування (РР), індекси дохідності затрат і інвестицій (в літературі частіше визначають індекс рентабельності проекту – RI), потреба у додатковому фінансуванні з врахуванням дисконтування [110, 199]. Оцінка ефективності інвестиційних проектів є інструментом, що забезпечує інвесторів та інших зацікавлених осіб інформацією, необхідною для прийняття рішення про інвестування і способи фінансування. У сучасній інвестиційній практиці найчастіше застосовують дві групи методів оцінки фінансової ефективності: традиційні методи (проста норма прибутку, термін окупності) та методи, що ґрунтуються на дисконтуванні грошових потоків (чистий дисконтований дохід, внутрішня норма рентабельності, дисконтований термін окупності, індекс прибутковості). Методи другої групи ще називаються "сучасними" або ''динамічними''. Методи, що входять до складу першої групи, надають недостатньо точні результати, оскільки не враховують терміну життя проекту, а також нерівнозначності грошових потоків, що виникають у різні моменти часу. Однак, статичні методи є досить поширеними через простоту та ілюстративність. Інформацією для розрахунків показників першої групи є окремі статичні значення показників [1,10,213-215]. Статистичні методи аналізу економічної ефективності проекту включають розрахунки простої норми прибутку та терміну окупності. Показники другої групи потребують більш ґрунтовної підготовки інформації та використання спеціального математичного апарату, оскільки оперують категоріями часових рядів. Головний недолік простих методів оцінки ефективності інвестицій полягає в ігноруванні факту нерівноцінності однакових сум доходів та витрат, що відносяться до різних періодів, що є особливо суттєвим моментом для довгострокових проектів. Для будь-якого інвестиційного проекту суттєвим моментом є наявність інвестиційного лагу - часового інтервалу між інвестуванням та отриманням прибутку. Протягом цього інтервалу інвестор:  несе так звані витрати втрачених можливостей, оскільки інвестування коштів у якийсь проект виключає можливість альтернативного інвестування;  несе ризик неотримання прибутку;  несе втрати внаслідок інфляції [10].