Історична логіка наукового відбиття економічних процесів

Історична логіка наукового відбиття економічних процесів Прискорення темпів розвитку процесів ринкової трансформації, що відби-ваються в економічній діяльності, спричинило активне впровадження нових форм господарювання, зорієнтованих на пошук та реалізацію інновацій як ін-струмента в глобальній конкуренції, що загострилася. Ці зміни в економіці ба-зуються на поширеному використанні інтелектуального потенціалу індивідуумів, що врешті приведуть до поглиблення інтеграційних процесів у системі мі-жнародного розподілу праці. Саме ці концепції і підходи стають визначальними для сучасних моделей і механізмів регулювання соціально-економічної тра-нсформації світових економічних процесів [14, c.43]. Аналіз основних концепцій економічного розвитку. Основою нової стратегії і тактики економічного розвитку є об’єднання ринкових і державних регуля-торів, в яких використовуються нові досягнення техніки, технології, менедж-менту та інші сучасні наукові відкриття і розробки. Це привело до певного зменшення ролі застарілих галузей господарювання і створення нових видів виробництва і сфер економічної діяльності. Такий хід розвитку суспільства сприяв становленню нової парадигми в економічній теорії, заснованій на ви-вченні найбільш актуальних тенденцій і закономірностей сучасної глобальної економіки, а також на пошуках компромісу в рамках системи узгодження еко-номічних інтересів окремих країн, співтовариств, галузей, корпорацій, підпри-ємств і організацій [14, c.60]. У міжнародній торгівлі однією з основних еконо-мічних проблем є задача вибору раціональної концепції товарообміну між лі-бералізацію торгівлі або протекціонізмом. Оскільки товарні відносини знаходять своє відбиття насамперед, у сфері торгівлі, в економічній науці однією з перших виникла школа меркантилістів (ХV–XVII ст.), де багатство ототожнювалося з грошима, нагромадження яких здійснювалося через торгівлю. К. Маркс визначає багатство суспільств, в яких панує капіталістичний засіб виробництва як величезне скупчення товарів, а окремий товар – як елементарну форму цього багатства [11, c. 32 ]. На думку К. Маркса, «товар передусім є зовнішній предмет, річ, яка, завдяки її властивостям, задовольняє якісь людські потреби. Природа цих потреб не має значення – не є важливим, яким саме чином дана річ задовольняє людську потребу: безпосередньо – як життєвий засіб, тобто як предмет споживання, або обхідним шляхом, як засіб виробництва» [12, c. 33]. Цікавим є висловлювання з цього приводу Н. Барбона, який відмітив вже у 1696 р., що «більша частина речей мають вартість тому, що задовольняють “апетит” духу» [13]. У роботах меркантилістів Т. Мена і А. де Монкретьєна основним завданням вважалося збільшення багатства країни, при цьому головним джерелом створення вартості меркантилісти вважали сферу товарообміну. На їх погляд, багатство мало проявлятися лише в одній формі – у вигляді залучення і нагромадження золотого запасу.