Роль інноваційного підприємництва в економічному зростанні

Роль інноваційного підприємництва в економічному зростанні У концепції капіталізму, сформульованій в теорії А. Сміта, «капіталіст» сприймається як власник-менеджер, що поєднує основні ресурси – землю, пра-цю і капітал, – в успішне промислове підприємство. За А. Смітом, саме капіта-лісти є основними елементами зростання і розподілу багатства в суспільстві, а його книга становить основу класичної економічної теорії капіталізму. Дійсно, класична економічна теорія утворює певну основу для системного визначення ролі інноваційного підприємництва, що особливо важливо при розгляді проблем економічного розвитку, ринкової конкуренції та соціального благополуччя в Україні. В економічній теорії головними є питання про засоби створення та розподілу суспільством нового багатства, без якого, враховуючи приріст на-селення, дохід на душу населення зменшується. Таким чином, суспільство, яке має на меті поліпшити стандарти рівня життя, повинно знаходити шляхи для постійного збільшення свого загального добробуту. За відсутності певної форми справедливого розподілу багатства, менш удачливі члени суспільства будуть незадоволені, й суспільство, відповідно, буде нестабільним. Поза сумнівом, створення і розподіл багатства є фундаментальними для соціального прогресу, а підприємництво являє собою головний механізм для гарантованого створення і розподілу багатства. Термін «підприємництво» не є новим, він виник близько 150 років тому, а концепція підприємництва нараховує понад 200 років. Наприкінці ХХ ст. цей термін набув повсюдного поширення при описі соціальних внесків до економіки країни підприємців США. Ро-зглядаючи, як класичний капіталізм породжує підприємництво, треба зауважити, що капіталізм як економічна система характеризується приватною власністю не тільки на землю або будівлі, але також на устаткування, телекомунікації, патенти, інформацію – все, що використовується власниками для створення свого прибутку. В суто теоретичному сенсі, капіталізм також слід вважати сис-темою, де існують відкриті можливості для обміну товарами і послугами, і не-контрольовані ринки є доступними для всіх продавців і покупців. Ряд вчених-економістів розширили і модифікували оригінальні класичні теорії А. Сміта, і в ХХ ст. роль підприємця і його визначення набули чітких обрисів шляхом роз-витку апарату так званої «неокласичної економічної теорії» [17]. Неокласична теорія набула розвитку завдяки роботі Валраса (Walras) і Маршалла (Marshall), опублікованої наприкінці ХІХ ст. [18, c.415]. Послідовники логічного матема-тичного аналізу, розробленого Ісаком Ньютоном, Л. Валрас у 1874 р. і А. Мар-шалл у 1890 р. порізно розробили схожі моделі капіталістичної економіки, які містять чітку логічну структуру, надала що послужила основою для математи-чного опису. Ключовим компонентом цієї теорії є детальний опис ринків, що складаються з великої кількості покупців і продавців, які взаємодіють таким чином, що забезпечується рівновага попиту і пропозиції, причому рівновага досягається за рахунок флуктуації цін. Варто також зазначити, що вислів «вільні ринки» має походження від неокласичного формулювання характеристик ринку, коли вирівнювання попиту і пропозиції на ринках досягається за допомогою вільного переміщення цін вгору і вниз, згідно з неокласичною теорією [20, c.260]. Необхідно уточнити основні характеристики неокласичних визначень ринків та припущень для досягнення рівноваги ринкових операцій: є багато продавців і багато покупців; жоден покупець або продавець не може впливати на ринкову ціну; ціни встановлюються ринковими операціями – не покупцями або про-давцями, а ринковими операціями або продажами; всі продукти і послуги повинні бути еквівалентними за змістом, відріз-няючись лише за ціною; всі покупці й всі продавці повинні бути обізнані про всі операції, що від-буваються.