Сутність, місце та роль корпоративних облігацій у структурі фінансового ринку

Сутність, місце та роль корпоративних облігацій у структурі фінансового ринку Розвинутий фінансовий ринок країни є неодмінною передумовою ефективного функціонування економіки загалом, насамперед завдяки акумулюванню й ефективному розміщенню заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою залежить від ефективності переливанню інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, хто на сьогодні має потребу у фінансових ресурсах [122,с. 32]. Іншими словами, фінансовий ринок забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів із метою їх ефективного використання в економіці. Поняття "фінансовий ринок" є дуже широким, оскільки охоплює не тільки фінансові зв'язки, але й значну кількість форм відносин власності і їх перерозподілу (трансформації). Неоднозначність в об'єктивності оцінки фінансового ринку і його структурної організації базується на тому, що "фінансовий ринок" намагаються замінити в літературі поняттям "грошового" або "кредитного ринку" [159, с. 26]. Крім того, у сучасній фінансовій науці досі не досягнуто єдності в підходах до визначення основних складових елементів фінансового ринку. З огляду на викладене вище, досить важко досліджувати місце та роль корпоративних облігацій, які є інструментом фінансового ринку, не визначившись із концептуальним підходом до розуміння сутності та структури фінансового ринку. На сьогодні проблематиці фінансового ринку присвячено достатньо наукових досліджень зарубіжних і українських учених [32,62,70,71,84,85,91,92,95,101,102,103,120,159]. Підходи до визначення сутності фінансового ринку та його структурних елементів систематизовано у Додатку А. У результаті аналізу інформації, поданої в Додатку А, можна вирізнити такі особливості визначення сутності та структури фінансового ринку: 1) спільним у роботах дослідників є те, що всі вони зазначають важливість фінансового ринку у процесі перерозподілу фінансових ресурсів із метою їх ефективного використання, однак, вони по різному визначають межі, в яких цей перерозподіл відбувається. Наприклад, в роботах [159, 25] фінансовий ринок розглядається в широкому розумінні й трактується як сфера економічних відносин між суб'єктами ринку у процесі формування і реалізації попиту та пропозиції фінансових активів. У найбільш звуженому розумінні фінансовий ринок розглядається в роботі Л.М. Красавіної, де він уважається лише складовою частиною ринку капіталу (рис. 4 Додатку Б); 2) існує неоднозначність у підходах до структурування фінансового ринку, що обґрунтовується передусім різноманіттям класифікаційних ознак, які використовувалися авторами; 3) у роботах [159, 25] структуру фінансового ринку визначено через фінансові активи, які на ньому обертаються, такий поділ дозволив авторам виокремити ринок цінних паперів, ринок кредитів, валютний ринок, ринок фінансових послуг [159, 25] і ринок драгметалів [159]. Ця класифікація найбільш широко охоплює фінансовий ринок, розглядаючи його як "саморегулюючу систему ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги" [159, с. 25]; 4) більшість авторів [86, 94, 89] використовували одночасно дві ознаки при класифікації фінансового ринку: за строком реалізації майнових прав (грошова, капітальна) автори вирізняють грошовий ринок і ринок капіталів; за ліквідністю фінансових ресурсів (можливістю вільно купуватися та продаватися на ринку) – кредитний ринок і ринок цінних паперів. Поєднання цих двох ознак дозволило авторам схематично представити взаємодію ринків, які є складниками фінансового ринку, і визначити інструменти, які обертаються на кожному з них (рис. 1, 2.), однак, у цьому разі автори не визначили, зокрема, місце ринку фінансових послуг і валютного ринку. Такий підхід до класифікації фінансового ринку дозволяє говорити про фінансовий ринок у вузькому розумінні, окреслюючи його межі виключно інструментами, за допомогою яких суб'єкти цього ринку можуть залучати кошти на довго- чи короткостроковий період на оплатній основі; 5) у роботах [103, 127] автори використали змішаний підхід до класифікації фінансових ринків. Наприклад, І.А. Ніконова використовує одразу дві класифікаційні ознаки та виокремлює у структурі фінансового ринку ринок грошей, ринок капіталів (класифікація за строком реалізації майнових прав) і ринок драгметалів (класифікація за ознакою фінансових активів, що обертаються на ринку), забуваючи при цьому про валютний ринок. Аналогічним є й підхід Т. Райса і Б. Койлі, які вирізняють у структурі фінансового ринку валютний ринок, ринок інструментів власності та кредитний ринок. Водночас у роботах [86, 94, 89] використовується підхід до виокремлення ринку цінних паперів, який містить частину грошового ринку та ринку капіталів (рис. 3), і ринки інструментів власності та кредитний