Системний підхід у глобальній логістиці

Системний підхід у глобальній логістиці Складність і динамічність сучасної виробничо-комерційної діяльності економічних організацій визначають для здійснення раціонального логістичного управління розв’язання багатьох проблем, пов'язаних з вивченням структури, взаємодії між елементами й із зовнішнім середовищем, оптимальних режимів роботи елементів у рамках усього матеріального й функціонального змісту відповідної діяльності даної організації. У цьому зв'язку в теорії логістики [19; 25; 62; 68; 77; 79; 94] сформульовані визначення наступних понять: Система - сукупність функціонально співвіднесених елементів, що визначають її призначення. Елемент - частина системи, що умовно не ділиться на складові частини. Ключовим словом у такому визначенні поняття "система" є "функціонально", тому що тільки функціональна співвіднесеність породжує нові властивості сукупності конкурентних елементів - властивості цілісності. При цьому варто підкреслити, що "співвіднесення" - більш широке поняття, ніж "взаємозв'язок". Різниця функціонального взаємозв'язку й співвіднесеності очевидна. При розгляді системи "людина": наприклад, обидві руки людини, обидва ока, обидва вуха співвідносяться функціонально, а не взаємозалежні. Перелічене дійсно прямо не взаємозалежно, але функціонально співвідноситься як між парними органами, так і у цілому, стосовно функціонального призначення системи людини. Теоретично, будь-яку систему створюють два й більше елементи, що, в остаточному підсумку, приводить до прояву системної властивості або ефекту, що відсутній у кожного самостійного елемента системи, а також придбанню кожним з елементів додаткових системних властивостей, які відрізняються від властивостей цих елементів поза системою й формують більше органічну, цілісну єдність, що володіє більшою стабільністю при відхиленнях зовнішнього й внутрішнього середовища. Загальною властивістю всіх систем є, по-перше, їх нескінченна ієрархічність, при якій будь-яка система й будь-який її елемент виступає у двоякій ролі: як системи стосовно інших систем нижчого порядку, що входять в цю систему як складові елементи й, одночасно, як елемента, що поряд з такими ж однопорядковими системами – елементами, входять у систему більш високого рівня. У результаті, у природі в цілому, і в економіці, зокрема, формується нескінченна ієрархія безлічі систем, кожна з яких входить у систему більше високого порядку як складений елемент. При цьому не існує жодного господарського елемента, який би не виступав як система стосовно інших, вхідних у нього, господарських систем більше низького порядку й не перетворював би їх на свої складені елементи. Логістичні системи (ЛС) по праву можна розглядати як одні із самих ранніх, створених людиною, соціально-економічних систем. Як тільки з'явилася потреба в обміні результатами праці, почали формуватися канали руху товарів (руху результатів праці). Очевидно, не без підстави В. Д. Могилевський пише: «До числа перших, штучно створених людиною утворень, що відповідають поняттю «система», можна віднести систему торгівлі. [99] Незважаючи на це, суперечки навколо самої категорії «логістична система» не вщухають дотепер. Прикладом є визначення, запропоновані ученими СНД, уже в новітній історії, тобто в останні десятиліття. Так, у термінологічному словнику «Логістика», виданому в 1995 р., підкреслюється, що логістична система (logistical system) — це адаптивна система зі зворотним зв'язком, що виконує ті або інші логістичні функції й логістичні операції, що складається, як правило, з декількох підсистем і що має розвинені зв'язки із зовнішнім середовищем. [161, с.91] Даному визначенню властиві, щонайменше, два фундаментальні недоліки: 1) немає вказівки на учасників системи; 2) відсутня цільова заданість системи. Відповідно до загальної теорії систем будь-яка система, включаючи і логістичну, являє собою сукупність взаємозалежних елементів, що не слід упускати з виду, даючи прикладні визначення систем, уточнюючи лише комплект складових їхніх елементів. У 1996 р. С. А. Уваров у монографії «Логістика: загальна концепція, теорія, практика» доводить, що логістична система являє собою впорядковану структуру, у якій здійснюється планування й реалізація руху й розвитку сукупного ресурсного потенціалу, організованого у вигляді логістичного потоку, починаючи з відчуження ресурсів до навколишнього середовища аж до реалізації кінцевої продукції. [187, с. 116-117] До недоліків попереднього визначення в даному додається ще й розмитість меж логістичної системи. Точніше сказати, вони начебто встановлюються вихідним і кінцевим пунктами логістичного потоку, але самі собою вони настільки роз'єднані в просторі і часі, що фактично охоплюють всю господарську систему країни. При сучасному рівні поділу праці й кооперації натуральна організація виробництва (від вихідної сировини до кінцевої продукції) просто неможлива не тільки в рамках одного підприємства, але навіть галузі й регіону.