Методологічні підходи щодо характеристики ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів

Методологічні підходи щодо характеристики ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів Сучасний економічний стан країни та аграрного сектора економіки диктує необхідність визначення напрямків зниження енергоємності продукції, що є одним з найважливіших показників ефективності виробництва. Методи оцінки технологій виробництва сільськогосподарських культур, що використовувалися до цього часу, не дозволяли в достатньої мірі визначити рівень ефективності використання енергетичних ресурсів (моторного палива, електричної та теплової енергії тощо), хоча вони враховуються у вигляді вартості в структурі експлуатаційних витрат. Розробити дієві заходи щодо підвищення ефективності використання пально-енергетичних ресурсів можливе лише знаючі сутність фізичних явищ. Застосування лише вартісних показників при виконанні оцінки ефективності використання пально-енергетичних ресурсів недостатньо у сучасних умовах. Паливно-енергетичний комплекс є крупною сферою матеріального виробництва, якій охоплює виробництво різних видів енергетичних ресурсів для використання в аграрному секторі економіки. Тому такий показник як мінімум приведених витрат не може служити достатньою або єдиною ознако доцільності різноманітних напрямківв його розвитку [206]. Сільськогосподарське виробництво відноситься до енергоємних галузей економіки. Збільшення врожайності окремих культур в 2…3 рази досягається за рахунок збільшення витрат енергетичних ресурсів майже у 10 разів [113]. Тому за підвищення врожайності традиційними методами сільське господарство перетворюється на дуже енергоємну галузь виробництва, що пов’язане з підвищенням щільності механізованих робіт та збільшенням обсягів використання мінеральних добрив. Нестача власних енергетичних ресурсів та стрімке зростання світових цін на них вимагає ретельного обліку і планування використання паливно-енергетичних ресурсів та впровадження енергозаощаджуючих технологій. Важливе місце в науці займає проблема енергетичних оцінок. Історично вона створювалась відповідно до різних концепцій, які досліджували ефективність використання загальних економічних ресурсів, у тому числі й енергетичних. Одним з фундаторів ідей щодо можливість використання енергетичних оцінок є К.Маркс. Розглядаючи роль праці в створенні матеріальних цінностей у процесі виробництва, він відзначав, що в цих умовах створення дійсного багатства стає менш залежним від робочого часу і від кількості витраченої праці, ніж від потужності тих агентів, що приводяться у рух протягом робочого часу [194, 195]. Аналізував вплив застосування енергетичних ресурсів на продуктивні сили і сучасник К.Маркса російський вчений С.А.Подолинський. У своїх працях він критикує учення мальтузіанства, що песимістично оцінює перспективи розвитку "енергетичного бюджету" людства в майбутньому [216]. Наукові думки С.А.Подолинського підтримував Ф.Енгельс. Він вважав, що енергетичний підхід російського вченого до явищ суспільного життя важливим відкриттям. Крім того, він зазначив, що у процесі виробництва матеріальних благ та забезпечення своєї життєдіяльності людство багато енергії використовує без будь-якої користі [195].