Розвиток правового поля професійного аудиту в Україні

Розвиток правового поля професійного аудиту в Україні Правове регулювання будь якої професійної діяльності має наступні складові: визначення діяльності, умови легалізації діяльності на ринку, сфера розповсюдження професійної діяльності на різні сегменти бізнесу або суспільного життя (об’єкти обов’язковості),вимоги до кваліфікації представників професії, встановлення прав, обов’язків та відповідальності учасників діяльності (виконавців, замовників, третіх осіб), встановлення правил (технічних, етичних) здійснення діяльності (стандарти),встановлення вимог до якості послуг (робіт) та контролю за нею, визначення регулятора професійної діяльності та його прав та обов’язків в суспільстві. Іншими словами, якщо згрупувати вказані вище складові правового поля та екстраполювати їх на професійний аудит, то ми отримаємо: • Умови легалізації суб’єкта аудиту професійних послуг (умови визнання як суб’єкта професійної діяльності, реєстрація, продовження терміну реєстрації, умови позбавлення права на професійну діяльність); • Вимоги до рівня професійних знань (сертифікація аудиторів, безперервне підвищення кваліфікації, позбавлення сертифікату); • Встановлення та впровадження у аудиторську практику технічних та етичних стандартів та правил надання професійних послуг; • Вимоги до організації внутрішнього та зовнішнього контролю якості професійних послуг в аудиторській діяльності; • Діяльність Аудиторської палати України та професійних громадських організацій аудиторів. Все вище означено в тій чи іншій мірі знайшло відображення у законодавчих актах України, і, відповідно до вимог та виклику часу, потерпало певні зміни, які безпосередньо впливали і впливають на стан організації та методології професійного надання аудиторських послуг. Абсолютною правовою підставою для легалізації аудиту в Україні є відповідний законодавчий акт. В цілому у дуже значній кількості законів України вживається термін «аудит» [50 –131]. Вперше аудит згадувався у 1991 році в Законі України «Про банки та банківську діяльність» ст.281 [56] де застосовувався термін «аудиторська служба»,та в Законі Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» ст.377, де термін «аудит» асоціювався з терміном «ревізія». Історичною для українського аудиту є дата 22 квітня 1993 року, коли Президентом України Л.М.Кравчуком був підписаний Закон України «Про аудиторську діяльність» [118]. Як і багато інших українських нормативних актів, цей закон протримався без змін не довго - 14 березня 1995 р. вийшла Постанова Верховної Ради України за якою з початку 1995 року, у відповідності з законом України «Про внесення змін та доповнень до ст.10 Закону України «Про аудиторську діяльність», виключили, як обов’язковий, аудит звітності для суб’єктів господарювання з річним господарським оборотом у розмірі не більше як 200 мінімальних заробітних плат того часу, та введено обов’язковий аудит звітності для суб’єктів господарювання з річним оборотом меншим ніж 250 неоподаткованих мінімумів – один раз на три роки. Було також звільнено від обов’язкового аудиту звітності.підприємства та організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету та (або) не ведуть господарської діяльності. В тому ж 1995 році Законом України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України» було приведено у відповідність окремі положення ряду інших законів з законом про аудиторську діяльність. Такі інновації торкнулися наступних законодавчих актів: • Закон України «Про підприємства в Україні»; • Закон України «Про банки та банківську діяльність»; • Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; • Закон України «Про цінні папери та фондову біржу!»; • Закон України «Про господарські товариства»; • Закон України «Про банкрутство»; • Декрет Кабміну України «Про довірчі товариства»; • Декрет Кабміну «Про режим іноземного інвестування»; • Декрет Кабміну України «Про страхування». Як видно з самих назв державних регуляторних актів, аудит впроваджувався в ті галузі господарювання, які були наближені до фундаментальних учасників ринкових відносин – банки, страхові кампанії, акціонерні товариства, біржі; або зачіпали основу сучасного ринку – ринок цінних паперів та його учасників. Це підтверджує і наказ Мінфіну України від 23.05.1995 р. № 83, за яким вносяться зміни (стосовно практичного застосування аудиту) до Порядку реєстрації випуску цінних паперів та облігацій для відкритих та закритих акціонерних товариств, цінних паперів, випущених в процесі корпоратизації. Сам текст Закону України «Про аудиторську діяльність» мав ще декілька змін, але їх кількість дивовижно мала в порівнянні зі змінами та доповненнями до таких, наприклад, законів України, як про податок на додану вартість чи оподаткування прибутку. До цього базового закону прямої дії зміни вносилися лише 6 разів: у 1995, 1996, 2003, 2004, 2005 рр., а у 2006 році закон видано у новій редакції.