Оцінка ефективності функціонування підприємства і підприємництва

Оцінка ефективності функціонування підприємства і підприємництва Діючі сьогодні системи оцінки ефективності підприємницької діяльності не задовольняють ні керівництво підприємств, ні державні контролюючі органи. Більшість підприємств періодично (а то й щорічно) переглядають власні системи оцінки ефективності. При цьому проблему становить тільки надлишок або недостатня кількість контрольних показників, наявні системи оцінки ефективності загалом не відповідають цілям як поточного так і стратегічного управління. Минулі дані фінансової звітності не дають вичерпної інформації про фактори, які насправді спричиняють зростання обсягу реалізації, частки ринку і прибутку. Одним із напрямів пошуку оцінних критеріїв є вибір нефінансових показників, які дозволять здійснити прогнозування майбутніх фінансових результатів. Такими нефінансовими показниками розглядаються наприклад. успішні науково-технічні розробки, інновації в обслуговуванні клієнтів, процент браку, розвиток персоналу. З початку 90-х років ХХ століття американські і західноєвропейські науковці і практики широко обговорюють нову систему оцінки ефективності – “збалансована система показників” (Balanced Scorecard). Вона була створена на основі дослідження, проведеного професором Гарвардського університету Робертом Капланом і консультантом Девідом Нортоном. У 1990 році було досліджено десяток американських компаній з метою пошуку нових методів оцінки результатів діяльності. Результатом проведеної роботи стало створення системи показників, за допомогою якої можна відслідковувати різні види діяльності на підприємстві – внутрішні бізнес-процеси, питання по роботі з клієнтами, діяльність дослідників, інтереси акціонерів. Р.Каплан і Д.Нортон назвали новий інструмент “збалансованою системою показників”, і пізніше коротко її описали в статті журналу “Гарвард Бізнес Ревю” [332]. Надалі цей журнал назвав дану систему однією із найбільш значущих ідей в сфері менеджменту за останні 75 років. Автори нової системи відзна-чали: “Менеджерам необхідне збалансоване уявлення як про фінансові, так і про операційні показники… Система показників збирає в єдиний управлінсь-кий звіт множину нібито розрізнених елементів, які характеризують поточну конкурентноздатність компанії…” [332, с. 73]. Протягом наступних років кілька підприємств впровадили збалансовану систему показників і одержали гарні результати. За даними американських дослідників на кінець 90-х років близько половини найбільших компаній США використовували дану систему для оцінки результатів діяльності і успішної реалізації стратегії [212, с.4]. У той же час Р. Каплан і Д. Нортон визнають певні обмеження збалансованої системи показників, особливо складність при використанні її як інструмента оцінки і мотивації персоналу. Переосмислення оцінки ефективності необхідно розпочати із розгляду самого поняття. В ідеалі комплекс показників оцінки ефективності повинен відповідати таким критеріям: - бути мінімальним за набором показників. Велика кількість показників ускладнює розрахунки, введення нових оцінних критеріїв, як правило, здійс-нюється за рахунок показників, взаємозв'язаних з наявними; - охоплювати усі сторони діяльності. Ідеальні показники охоплюють все підприємство, тобто можуть використовуватись скрізь і мають такі переваги перед вузькоспеціалізованими показниками: їх можна послідовно про-слідкувати від нижчих до вищих рівнів управління; їх зміни можна проаналі-зувати знизу вверх, тобто оцінити ефективність нижчих ланок управління; можна порівнювати їх на горизонтальному рівні між різними підрозділами підприємства; - мати гарну пристосовуваність для прогнозування. Нефінансові показ-ники повинні передбачати майбутні фінансові результати, тобто нефінансові показники стають визначаючими критеріями ефективності, а фінансові – ла-говими – тими, що змінюються і накопичуються в часі; - мати стабільний характер. Показники повинні змінюватися поступово, щоб працівникам було відомо про стратегічні цілі підприємства і їх поведінка була передбачуваною; - створювати можливості для оцінки і мотивації персоналу. На відміну від ідеальних показників, до збалансованої системи показ-ників висуваються лише дві вимоги: мінімальність і корисність для прогно-зування. В реальній практиці підприємництва практично неможливо визначити показники ефективності, які задовольняють усі вище зазначені критерії. Це пояснюється низкою причин: - підприємства перевантажені різноманітними показниками, а проблема надлишкової кількості критеріїв ще більше загострює процеси оцінки дія-льності; - здатність науковців і практиків до створення і розповсюдження пока-зників випереджає наші можливості для відокремлення показників нефінан-сового характеру, які включають інформацію про фінансову ефективність в майбутньому, від тих показників, які такої інформації не містять; - мало показників нефінансового характеру є всеохоплюючими для ці-лого підприємства, простіше підібрати універсальні фінансові показники; - показники ефективності, а особливо нефінансові, постійно змінюються, з часом при використанні вони втрачають свою варіабельність, інколи досить швидко, а тому не можуть сигналізувати про високу або низьку ефективність; - мотивація за декількома показниками ефективності досить складна. Якщо показники комбінуються за деякою формулою, працівники будуть піді-грувати даній формулі. Якщо показники комбінуються суб’єктивно, люди не зрозуміють взаємозв’язку між оціненою ефективністю і її мотивацією. Існує ще більш фундаментальна причина розриву між ідеальною і реа-льною оцінкою ефективності. Сучасне розуміння ефективності, будучи по суті поняттям економічним, не визнає можливості повного її вимірювання. Сучасна концепція базується на оцінці майбутніх грошових потоків і їх дис-контуванні до поточної вартості. Іншими словами, підприємство розгляда-ється як актив, який здатен генерувати грошові потоки – як сьогодні, так і майбутньому. Грошові потоки в майбутньому неможливо точно виміряти, також не можна оцінити довгострокову стійкість і ефективність підприємства, без якої грошові потоки скоротяться або вичерпаються. Реально можна оцінити поточні грошові потоки (фінансові результати), фактори, які впли-вають на грошові потоки в майбутньому (нефінансові показники), і дати при-близну оцінку самих майбутніх грошових потоків (наприклад, цін на акції пі-дприємства).