Обґрунтування і вибір критеріїв для процесу діагностики

Обґрунтування і вибір критеріїв для процесу діагностики Обов'язковим елементом діагностики ризику є вибір критерію дослі-дження. Під критерієм ризику об’єкту діагностики розглядається ознака або сума ознак, на основі яких може бути зроблений висновок про те, чи спричи-нює ризик погіршення стану об’єкта дослідження чи ні. Такий критерій по-винен не просто констатувати наявність ризику, а й оцінити його рівень. Якщо значення критерію лише надає можливість констатувати ризик, то буде невідворотною суб’єктивність оцінки. При цьому кількісну оцінку рівня ризику бажано одержати за допомогою таких показників, які використовуються в плануванні, обліку і аналізі діяльності суб’єкта господарювання, що є необ-хідною умовою практичного використання цієї оцінки. Більшість сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців розглядають дві групи методів оцінки економічного ризику: кількісні, чи об’єктивні (ма-тематичні, статистичні та імовірнісні, аналітичні) та якісні, чи суб’єктивні (моделювання, оптимізація і теорія гри, методи стохастичного програмування, аналогів) [19, с.74-76; 31, с.155; 42, с. 13-15; 101, с.97; 194, с.59; 261, с.13-17; 286, с.50-69; 306, с. 133]. Інші подають перелік методів лише в загальному вигляді і розглядають окремі з них: статистичний, експертний, розрахунково-аналітичний [262, с.31-35; 282, с.317; 285, с.53; 286, с.239-240; 287, с.52-59]. Кількісні методи передбачають оцінку ризику в абсолютному і віднос-ному виражені. В абсолютному виражені ризик вимірюють іменованими ве-личинами – частотою чи розмірами можливих збитків у грошовому еквіва-ленті. У відносному виражені ризик вимірюють різними безрозмірними по-казниками, що є відношенням двох чи декількох іменованих величин. Для практичного застосування рекомендують використовувати кілька видів оцінки ризикованої ситуації з вибором найбільш прийнятного варіанту. Методи кількісної оцінки є до певної міри уніфікованими, проте за їх допомогою не завжди можна оцінити будь-який вид ризику у всіх можливих господарських ситуаціях (брак часу, інформації, кваліфікації). Існують види ризиків, які вимагають принципово індивідуального підходу до їх оцінки, та-кож наявні комплексні ризики, елементами яких є одночасно кілька різновидів ризиків. Саме тому поряд з універсальними використовують специфічні методи оцінки економічного ризику. Більшість методів оцінки ризику можна об‘єднати у чотири групи: 1) експертні – дають змогу визначити рівень ризику у тому випадку, коли на підприємстві відсутні необхідні інформаційні данні для здійснення розрахунків або порівняння. Вони базуються на опитуванні кваліфікованих спеціалістів з наступною статистико-математичною обробкою результатів цього опитування; 2) економіко-статистичні – дозволяють одержати найбільш точну кіль-кісну величину рівня ризику, можуть застосовуватись лише за наявності дос-татньо великого обсягу статистичної інформації. Наприклад, передбачається розрахунок середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, -коефіцієнта; 3) розрахунково-аналітичні – дозволяють одержати відносно точне кі-лькісне вираження рівня ризику, базуються на внутрішній інформаційній базі самого підприємства (в основному застосовуються при оцінці ризику непла-тоспроможності і ризику зниження фінансової стійкості); 4) аналогові – дозволяють оцінити рівень ризику по окремих операціях на основі порівняння з аналогічними, вже багаторазово здійсненими операці-ями. При цьому для порівняння може використовуватись як власний, так і зо-внішній досвід здійснення таких операцій. Найбільш розповсюдженими і універсальними є наступні методи: екс-пертних оцінок; статистичний; аналітичний; побудова дерева рішень; вико-ристання аналогій; нормативний та рейтинговий. Порівняльний аналіз основних методів кількісного аналізу ризику дос-ліджено у С.М. Клименко та О.С. Дуброва [116, с.209-216] та багатьох дисер-таційних роботах за останні роки [83, 107, 251]. І.О. Бланк [22, с.220] розглядає фактори, що впливають на вибір конк-ретних методів оцінки фінансових ризиків. Проаналізувавши їх, можна сфо-рмулювати базові фактори вибору методів діагностики підприємства з ураху-ванням ризику: - вид ризику; - повнота і достовірність інформаційної бази, сформованої для оцінки рівнів імовірності різних видів ризиків; - рівень кваліфікації менеджерів (ризик-менеджерів), які здійснюють оцінку; ступінь їх підготовленості до використання сучасного математичного і статистичного апарату проведення оцінки; - технічне і програмне забезпечення менеджерів (ризик-менеджерів), можливість використання сучасних комп’ютерних технологій проведення оцінки; - можливість залучення до оцінки складних видів ризиків кваліфікованих експертів. Для об’єктів, що функціонують в нестабільному ринковому середовищі, реалістична концепція діагностики ризику в принципі не може базуватись на класичних принципах статичної імовірності, які передбачають можливості необмеженого повторення одних і тих же подій в одних і тих же вихідних умовах. У зв’язку з цим для вимірювання ризику в діяльності підприємства повинен бути використаний особливий інструментарій вимірювання – спеці-альні шкали, показники, алгоритми. Одночасно звужується сфера використання найпростіших лінійних по-казників, таких як математичне очікування, оскільки за умов стрибкоподібних змін середовища залежності, які більш або менш адекватно відображають реальність, рідко задовольняють найпростіші співвідношення, покладені за основу у лінійних моделях, побудованих на оцінці комплексу показників ефективності. Нестабільною стає не тільки форма певної залежності, але й склад факторів, що впливають на дане явище чи процес, стан діяльності. Особливо це стосується факторів ризику в нестабільній ринковій економіці.