Принципи та методичні підходи до визначення прибутковості скотарства

Принципи та методичні підходи до визначення прибутковості скотарства Формування теоретико-методологічних підходів до визначення прибутковості виробництва продукції скотарства здійснювалось у два етапи. Спочатку розглядалися загальні принципи визначення прибутковості виробництва з оглядом підходів до формування теорії прибутковості, а також позицій окремих авторів щодо суті прибутку та підходів до визначення рівня прибутковості. Результатом другого етапу дослідження стало формування методологічних засад щодо визначення прибутковості власне скотарства з урахуванням тих особливостей, які обумовлюються специфікою галузі. Переходячи безпосередньо до висвітлення проблем, пов’язаних із формуванням поняття прибутковості, слід зазначити, що одне з головних визначень призначення прибутку, як економічної категорії, полягає у слідуючому. Прибуток – головна мета підприємницької діяльності, основний узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності підприємств усіх видів, не залежно від їх організаційно-правової форми [1, с.174]. Якщо виходити з такої виключно важливої ролі прибутку в економічному житті, то слід було очікувати, що повинна існувати повна ясність відносно його суті. Проте існує зовсім протилежна точка зору щодо з'ясування сутності прибутку. Вона зводиться до слідуючого. Можливо, жоден економічний термін або поняття не використовується у такій неосяжній кількості загальновживаних значень, як «прибуток» [2, с.311]. Ця фраза взята з енциклопедичної статті про прибуток, написаної приблизно п’ятдесят років потому Ф. Найтом, видатним дослідником даної проблеми. З тих пір, зазначає П. Хейне, ситуація не притерпіла великих змін [2, с.311]. І дійсно проблема виникнення прибутку тривалий час знаходиться в полі зору дослідників, проте все ще залишається дискусійною. Тож не дивно, що серед численних публікацій, присвячених прибутковості, значне місце займали ті, які спрямовані на визначення суті та розмірів прибутку. Серед них уважаємо за необхідне вказати на праці А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, Дж. Ст. Мілля, А. Маршалла та інші [3-7]. Не зважаючи на це, у теперішній час дискусії щодо сутності прибутку та його кількісного виразу продовжуються. В. С. Сорокіною була висловлена думка, що найбільш помітними працями по проблемі еволюції теорії прибутку, які з'явилися в останні роки, слід уважати книгу французького економіста А. Бабо, а також статтю, яка була надрукована у журналі «Мировая экономика и международные отношения» [8, с.86]. Оскільки французького видання у нашому розпорядженні не знайшлося, то логічним було звернутися до вище зазначеної журнальної публікації [9].