Підвищення рівня концентрації та спеціалізації виробництва продукції скотарства

Підвищення рівня концентрації та спеціалізації виробництва продукції скотарства Одним із пріоритетних завдань агарного сектору економіки, з реалізацією якого тісно пов'язаний стан продовольчої безпеки країни, є підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств. Як відомо, концентрація та спеціалізація виступають у якості одних із провідних чинників підвищення рівня прибутковості виробництва продукції скотарства. Перш ніж перейти до розгляду конкретних результатів дослідження, звернемося до деяких вихідних положень теорії концентрації та спеціалізації, керуючись якими формувалася система їх показників, і виходячи з яких здійснювались групування та вирішувався ряд інших питань, пов’язаних із процесом дослідження. Перш за все мова повинна вестись про підбір показників для достовірної оцінки рівня концентрації та спеціалізації галузі. Поки що це питання у наукових колах залишається дискусійним. У більшості наукових публікацій рівень концентрації галузі визначають виходячи з середньорічної чисельності тварин [186, с.172; 187, с.307]. Деякі вчені у цих цілях використовують показники валової [80, с.88-90] та товарної продукції [188, с.149,150]. З огляду на вище викладене, нами було використано систему показників, які можна об’єднати у дві групи: це чисельність поголів'я тварин, яка характеризується поголів'ям корів, поголів’ям молодняку та дорослих тварин на відгодівлі та чисельністю умовного поголів'я ВРХ, яке визначалося шляхом перерахунку поголів'я великої рогатої худоби в умовні голови за коефіцієнтами, які рекомендовані [42, с.143]. І друга група показників – це обсяги виробництва продукції, які, у свою чергу, поділяються на натуральні і вартісні. До натуральних показників віднесли кількість виробленого молока і приросту ВРХ, а до вартісних – товарну продукція скотарства, тобто виручку від реалізації молока, виручку від реалізації ВРХ на м'ясо та виручку від реалізації продукції скотарства у цілому. Щодо визначення показників рівня спеціалізації, то тут також існують різні методичні підходи. Одні автори обрали у цих цілях коефіцієнт спеціалізації [189, с.216; 190, с.146]. В. Я. Месель-Веселяк, О. В. Мазуренко пропонують використовувати коефіцієнт спеціалізації на виробництві окремих видів продукції, з урахуванням обсягів виробництва на одиницю площі, порівняно з показниками порівнювального регіону за формулою: Ксп = ВПсгга : ВПспга, (3.1) де Ксп – коефіцієнт спеціалізації суб’єкта господарювання; ВПсгга – виробництво продукції порівнювального суб’єкта господарювання на 1 га сільськогосподарських угідь; ВПспга – виробництво продукції на 1 га сільськогосподарських угідь на території з якою порівнюється суб’єкт господарювання [80, с.17,18]. П. К. Канівський, фахівець даної галузі знань, уважає за доцільне визначати структуру товарної продукції у порівняних цінах [191, с.328]. Застосування цих показників є обґрунтованим, але ми у даному випадку приєднуємося до переважної більшості дослідників, які схиляються до думки, що основним показником спеціалізації є структура товарної продукції [187, с.306; 192, с.6,7; 193, с. 122]. Щодо конкретних результатів дослідження, то вони представлені нижче. У зв'язку з обмеженнями, які накладено на обсяги дисертаційної роботи, було вирішено висвітлювати результати за 2007 р. того варіанту дослідження, який пов'язаний із визначенням рівня концентрації на основі вартості товарної продукції. До того ж він є найбільш прийнятним, якщо враховувати, що при визначенні впливу концентрації у цілому по скотарству сумарний вираз продукції найдоцільніше визначати у вартісній формі. Також слід відмітити, що даний показник поєднує у собі вплив не тільки безпосередньо концентрації, а й дію інших чинників, які її супроводжують.