Удосконалення економічного механізму господарювання у скотарстві

Удосконалення економічного механізму господарювання у скотарстві Жодна економічна система не може нормально функціонувати без добре відпрацьованих механізмів управління економікою. Питання теоретико-методологічних аспектів формування та функціонування механізмів впливу, У тому числі і економічного, на розвиток економіки аграрної сфери завжди привертали увагу як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Зокрема таких як: І. І. Лукінов, П. Т. Саблук, М. Й. Малік, В. Л. Валентинов, Ф. В. Зінов'єв, А. А. Чухно, Л. І. Абалкін, К. П. Прунскене, А. Кульман [204-210] та інших. Аналіз результатів дослідження показав, що найбільш дискусійними у наукових колах виявилися поняття господарського та економічного механізмів. Їх різноплановість у поглядах свідчить не тільки про складність, але й відсутність єдиного підходу до визначення змісту та основних складових механізмів, а також ступеня їх впливу в системі АПК. У своїй більшості автори схиляються до думки, що економічний механізм виступає центральною ланкою господарського механізму [211, с.8; 212, с.51; 213, с.496]. Але й між ними повної узгодженості відносно структурних елементів немає. Академік П. Т. Саблук уважає, що за ринкових умов господарювання до основних економічних механізмів у сільському господарстві належать ціновий та фінансовий (кредитний, податковий, страховий механізми та механізм інвестиційного забезпечення) [214, с.3]. М. Я. Мойса, І. О. Крюкова пропонують економічний механізм господарювання стосовно аграрних підприємств розподілити на два блоки: перший блок включатиме елементи зовнішньоекономічного середовища (цінова політика, система оподаткування, фінансово-кредитна система, система страхування врожаю, продуктивних тварин і майна), яке функціонуватиме між державними структурами та аграрними підприємствами, а другий – внутрішньогосподарського економічного середовища (система земельних відносин, система майнових відносин; система трудових відносин, форми організації праці та її матеріального стимулювання, система розрахункових цін на продукцію та тарифи, на послуги і роботи) [215, с.41]. Б. В. Данилів уважає, що в умовах сьогодення планування, матеріально-технічне та кадрове забезпечення правильніше було б віднести до господарського механізму. Оскільки на відміну від соціалістичної системи господарювання та планової економіки, коли економічне стимулювання було тісно пов’язане з виконанням плану, нині стимулювання та підтримка аграрного сектору здійснюється на основі зовсім інших принципів [216, с.52]. Між тим у літературі існують і інші принципово відмінні підходи до трактування категорії «економічний механізм». Зокрема, Н. Ю. Брюховецька під економічним механізмом розуміє систему, що діалектично розвивається, видів і форм власності, методів господарювання, форм управління, інструментів і важелів державного регулювання та ринкової саморегуляції, які визначаються об’єктивними та суб’єктивними умовами певного історичного етапу розвитку держави, її інституціями для забезпечення ефективного функціонування підприємств [217, с.10]. До того ж на її думку, з погляду макроекономіки, механізм управління і функціонування підприємства може розглядатися як економічний, а з позиції мікроекономіки – як господарський [217, с.24]. У значній мірі дану точку зору підтримує О. М. Супрун і трактує «економічний механізм» як системоутворююче співвідношення державного регулювання та господарського механізму підприємств, що забезпечує реалізацію інтересів окремих працівників, колективу, населенню держави, трансформуючись на рівні підприємств у господарський механізм [218, с.5]. Т. Л. Мостенська стверджує, що економічний механізм – це окрема економічна категорія, один із багатьох елементів економічної теорії. Це механізм поєднання дії державного регулювання та ринкового механізму саморегуляції, що включає в себе ціноутворення, попит, пропозицію та конкуренцію [219, с.8]. Т. Г. Маренич уважає, що економічний механізм виражає економічну політику держави, яка повинна розроблятися на довгострокову перспективу і впливає на весь народногосподарський комплекс і кожну з його галузей, включаючи агропромисловий комплекс і центральну його ланку – сільське господарство [220, с.16]. Тобто, за її словами, економічний механізм повинен становити сукупність методів і форм, інститутів і піднесення впливу на економічну й соціальну стабілізацію сільського господарства та агропромислового комплексу в цілому через систему державної підтримки – фінансово-бюджетну, кредитну, цінову, податкову, страхову, інвестиційну, інноваційну, інформаційну, кадрову, – яка заснована на інституціональній базі [221, с.62]. Виходячи з різних трактувань категорії «економічний механізм», які мають право на існування, загальне визнання отримало положення згідно з яким, при всій важливості інших складових, провідне місце належить ціновому механізму, до детальної характеристики якого звернемося у подальшому. Разом з тим при визначенні суті економічного механізму вважаємо за доцільним приєднатися до позиції тих науковців, які виходять із того, що його свідоме формування з метою впливу на господарську діяльність може бути успішним, якщо воно спирається на пізнання законів розвитку як виробничих відносин, так і продуктивних сил. У відповідності з цим слід особливу увагу приділяти виявленню основних тенденцій та протиріч, наявність яких може або сприяти більш успішному функціонуванню економічних систем, або навпаки ставати на заваді їх поступального розвитку.