Стандартизація та сертифікація в системі управління якістю товарів та послуг

Стандартизація та сертифікація в системі управління якістю товарів та послуг Регламентуючою основою системного забезпечення процесів управління якістю служить стандартизація та сертифікація. Так, стандартизація встановлює правила, загальні принципи чи характеристики стосовно різних видів діяльності або її результатів (продукції, процесів, послуг), розробляючи і приймаючи доступні всім нормативні документи (НД). Стандартизація спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості, і це стає можливим за умови, що НД ґрунтуються на досягненнях науки, техніки та практичного досвіду і створюють за участі всіх зацікавлених сторін з урахуванням потреб суспільства в цілому. Класифікація нормативних документів та визначення їх сутності подано на рис. 1.4 та у Додатку А. Для організації та координації суміжних видів діяльності з управління якістю в кожній країні створюють національні центри стандартизації, основною функцією яких, за визначенням ISO, є розроблення та впровадження національних стандартів, доступних широкому колу користувачів. Національна система стандартизації фактично започаткована в нашій країні з моменту проголошення її незалежності. Це пов’язано з розробкою та затвердженням Концепції державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. № 269. В ній визначені мета, функції, завдання та напрями розвитку стандартизації в Україні. Так, до провідних цілей стандартизації відносяться [15]: – забезпечення якості продукції, процесів та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб населення – активний перехід на добровільний статус застосування стандартів, широке використання стандартів системи управління якістю, розроблення в кожній науково-технічній програмі розділів щодо створення відповідних стандартів; – забезпечення безпеки продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я та майна громадян, захисту навколишнього природного середовища – використання на основі стандартів законодавчих форм регулювання питань безпечності продукції, процесів та послуг; – забезпечення технічної та інформаційної сумісності, уніфікації та взаємозамінності продукції – перехід на міжнародні стандарти в частині умовних позначень, правил виконання креслень, вимог до конструкції та методів приймання механічних систем і складальних одиниць загального призначення (кріпильні деталі, підшипник, вали, муфти передачі тощо) – уніфікація на міжнародному рівні; – забезпечення однаковості вимірів – перехід на міжнародно визнані методи та методики вимірів при одночасному базуванні на досягненнях національної метрології, що дозволить створювати та використовувати вітчизняний парк засобів вимірів; – захист продукції під час її виробництва, експлуатації, транспортування чи зберігання; – забезпечення економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва – перехід від нормування в абсолютних одиницях до питомих та порівняльних категорій (груп) характеристик енерго- та матеріалоефективності; – забезпечення безпечності господарських об'єктів, складних технічних систем з урахуванням допустимого ризику виникнення природних і техногенних катастроф та надзвичайних ситуацій – першочергове розроблення стандартів на моніторинг та прогнозування надзвичайних ситуацій, а також розроблення НД з метрології діагностики та прогнозування можливих наслідків; – забезпечення обороноздатності і мобілізаційної готовності країни – врахування розроблення та експлуатації оборонної продукції в рамках єдиних організаційних та методичних підходів для оборонної та цивільної продукції, скасування надмірної закритості шляхом використання єдиного стандарту на продукцію (та інші об'єкти стандартизації) подвійного призначення.