Сутність та значення механізмів забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону

Сутність та значення механізмів забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону В умовах значного загострення диспропорцій між потребами і фінансовими можливостями забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів України, поглиблення відмінностей в рівнях такого розвитку окремих територій, загострення проблеми недостатності фінансових ресурсів їх неефективним використанням, дотаційності переважної більшості регіональних бюджетів, на перший план дедалі більшою мірою виходять питання підвищення соціально-економічного розвитку регіонів країни на основі розробки механізмів забезпечення їх фінансової спроможності, які б гарантували їм розв’язання регіональних проблем та сприяли розвитку. Як зазначають А. Єпіфанов та І. Сало, у ході економічних реформ, визначальна роль у системі забезпечення соціально-економічного розвитку регіону відводиться механізму забезпечення фінансової спроможності, успішне використання якого дає можливість не лише запобігти фінансовій кризі, але і в значній мірі позбавити регіон від залежності використання залучених фінансових ресурсів, прискорити темпи такого розвитку [84, c. 14]. Такий механізм повинен гарантувати забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону, не обмежуючись лише її нарощенням, яке не завжди дасть змогу вийти зі стану неспроможності, адже нарощення може відбуватись і без забезпечення. Тому, в сучасних умовах трансформації соціально-економічних відносин в Україні на регіональному рівні виникає потреба розробки механізму забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону. Як показав аналіз наукової економічної літератури, в Україні відсутнє комплексне дослідження механізму забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону як самостійної складової механізму державного регулювання регіональної економіки. Тому, враховуючи актуальність його розробки, постає необхідність визначення його сутності, особливостей, складових, важелів та інструментів. Методологічною базою такого дослідження, на нашу думку, можуть бути напрацювання економічної і фінансової науки щодо вивчення механізмів вищих ієрархічних рівнів, а саме – фінансового механізму. Тому, з метою дослідження й обґрунтування теоретичних засад механізму забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону, розглянемо сутність фінансового механізму, підсистемою якого є механізм забезпечення фінансової спроможності регіону, що вважаємо, відокремлюється за цільовим спрямуванням. Фінансовий механізм є складовою механізму державного регулювання економіки регіону [75, с. 69; 85, с. 21; 86, с. 27], адже фінансовий вплив на регіональний розвиток не здійснюється автоматично сам по собі. Для впливу на різні сторони фінансової діяльності окремих суб’єктів фінансово-економічних відносин регіону, держава використовує певний фінансовий механізм, що відображає сутність і роль фінансів, напрями їх формування і використання. За допомогою такого механізму реалізується державна регіональна фінансова політика. Згідно із «Концепцією регіональної політики в Україні», розробленою під керівництвом академіка НАН України М.Чумаченком, основна роль у державному регулюванні соціально-економічного розвитку регіонів належить саме фінансовому механізму. Такий механізм повинен забезпечувати фінансову спроможність регіонів до задоволення їх потреб соціально-економічного розвитку, подолання диспропорцій з урахуванням особливостей територій та їх фінансового потенціалу. Він визначає сутність, характер і напрями функціонування регіональних фінансів. Його склад та структура залежать від рівня розвитку територій, історичних та ментальних особливостей та виходять із цілей та завдань, які ставлять перед собою регіони. Загалом термін «механізм» можна розглядати як взаємозв’язок між різними економічними явищами, коли одне якесь вхідне явище без додаткових зусиль спричиняє інші та в кінцевому підсумку досягається певний результат. Тому, будь-який механізм передбачає існування якогось вхідного явища, процесу, під час якого вхідне явище спричиняє вихідне, та вихідного явища. Здебільшого у науковій літературі зустрічається тлумачення фінансового механізму (додаток А.1) як сукупності форм, методів та важелів фінансового впливу на формування та використання фінансових ресурсів задля забезпечення суспільного розвитку. У склад фінансового механізму В.Загорський, О.Вовчак, І.Благун, І.Чуй [72, с. 51] і С.Юрій [90, с. 357] включають п’ять взаємопов’язаних елементів: фінансові методи (фінансове планування, фінансове оперативне управління, фінансове забезпечення, фінансовий контроль, фінансове регулювання), фінансові важелі, стимули, санкції та нормативно-правове забезпечення. О.Романенко фінансові важелі розділила на фінансові нормативи, норми, ліміти та резерви [74, с. 42-43]. С.Ковальчук, І.Форкун і В.Олійник доповнили такий механізм інформаційним забезпеченням [75, с. 70-71; 85]. Вважаємо, що такий механізм варто розширити ще двома елементами – організаційним та науково-освітнім забезпеченням, адже функціонування фінансового механізму забезпечується через організаційні структури, від злагодженості та узгодженості дій яких залежить ефективність управління механізмом. Більше того, з метою постійного удосконалення такого механізму та доповнення його новими важелями та інструментами, знаннями та ідеями щодо втілення в практику стратегічних і тактичних цілей фінансового забезпечення розвитку, необхідним є залучення до цього процесу науково-освітнього потенціалу. Забезпечення фінансової спроможності розвитку регіону більш реальним стане саме на основі: а) стимулювання й підтримування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, розповсюдження прогресивних науково-технічних розробок, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції і одночасне досягнення конкурентоспроможності території (створення та залучення мало- та безвідходних технологій, обладнання, нових способів утилізації, переробки, вторинного використання відходів); б) наукового обґрунтування перспектив регіональної політики забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку; в) раціонального використання науково-технічного потенціалу країни та створення соціально-економічних, організаційних, правових умов для формування та ефективного використання науково-технічного потенціалу; г) розробки та реалізації довгострокових державних науково-технічних програм; д) проведення підготовки наукових кадрів, інтеграцію освіти, науки і виробництва; е) гарантування правового і соціального захисту наукових і творчих працівників, суспільного мотивування та підтримки інтелектуальної праці, а відтак – адекватного підвищення їх рівня оплати праці, що повинно передбачати відповідні статті витрат у бюджеті; є) створення сучасної інфраструктури науки; ж) установлення зв’язків із іншими державами для використання досягнень вітчизняної і світової науки і техніки тощо. Фінансовий механізм має місце тоді, коли відбуваються фінансові відносини. Фінансовий механізм з метою відображення дії на окремих суб’єктів фінансово-економічних відносин згідно потреб теорії і практики поділяється на бюджетний механізм, фінансовий механізм фінансово-кредитних установ, фінансовий механізм суб’єктів господарювання, фінансовий механізм населення, фінансовий механізм позабюджетних фондів тощо. Як зазначає С.Онишко, у багатьох випадках за допомогою фінансового механізму не вдається розв’язати багато питань, які при їх детальному розгляді повинні бути розв’язаними саме таким чином, що зумовлене незадовільною спрямованістю впливу дії такого механізму на той чи інший комплекс завдань та й багатогранність економічних зв’язків не може бути виражена через існування універсального механізму [91, с. 147-148]. До недостатньої дієвості та результативності фінансового механізму схиляються й ряд інших науковців. Саме тому постає необхідність створення модифікованого фінансового механізму з позицій його цільової спрямованості та концентрації дій за визначеними напрямами, що дозволить уникнути багатьох проблем та досягнути конкретних цілей. Виходячи з цього, на нашу думку, існує необхідність виокремлення механізмів забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону. Виправданим є і виділення в межах структурних підсистем фінансового механізму відповідно механізмів забезпечення бюджетної, інвестиційної, кредитної спроможностей, фінансової спроможності суб’єктів господарювання, населення та позабюджетних фондів, від яких залежить фінансова спроможність території. Усе це потребує обґрунтування сутності, структури, спрямованості дії механізмів забезпечення фінансової спроможності на вирішення поставлених завдань та визначення інструментів таких механізмів.