Сучасний стан теорії відтворення основних фондів

Сучасний стан теорії відтворення основних фондів Сучасне виробництво – це багатоопераційні технології, які базуються на використанні високошвидкісної комп'ютерної техніки і високо-автоматизованого обладнання, що вимагає відповідного ефективного менеджменту. Необхідно відзначити, що значно розширилися можливості вирішення тих самих виробничих завдань різними організаційними і технологічними методами, причому вибір зазначених методів дуже впливає на рівень продуктивності праці й на витрати виробництва. Науково-технічний прогрес сприяє частішій зміні типів і моделей продукції, яка випускається, а також надаваних послуг, що висуває вимоги до надійності і якості виробничого обладнання, тому що поява більш ефективного технологічного обладнання, як правило, не супроводжується створенням настільки ж високопродуктивних систем контролю його експлуатації. У результаті, в останні роки виникла і поступово одержує широке визнання нова концепція, яка передбачає перехід від технічного контролю до регулювання якості. У зв'язку з цим важливу роль продовжує відігравати теорія відтворення основних фондів як теоретичний фундамент вирішення практичних завдань, пов'язаних з визначенням оптимальних строків заміни зношеного обладнання. В останні кілька десятиліть відзначається пробудження інтересу до класичної школи економічної теорії, важливою складовою частиною якої є трудова теорія вартості К. Маркса і його послідовників [8, 9]. Центральне місце в класичній політичній економії, як відомо, займає трудова теорія цінності (або «теорія вартості»), відповідно до якої вартість товару пропорційна витратам праці на його виробництво. Витрати праці виміряються в годинах, а праця вважається однорідною. Якщо Адам Сміт дотримується трудової теорії цінності стосовно примітивного суспільства (тобто суспільства, де не існує капіталу і земля нікому не належить), то Давид Рікардо припустив, що витрати праці пояснюють реальні відносні ціни товарів. У виробництві бере участь не тільки праця, але й капітал. К. Маркс, опираючись на праці Д. Рікардо, створив так звану теорію зубожіння, виходячи з якої, реальна заробітна плата для більш високооплачуваних робітників буде знижуватися, а для інших – не буде підвищуватися. Інакше кажучи, механізація процесу виробництва породжує безробіття.