Основні завдання вдосконалення міжнародних пасажирських перевезень на сучасному етапі

Основні завдання вдосконалення міжнародних пасажирських перевезень на сучасному етапі Аналіз діючих систем управління процесом перевезення пасажирів у міжнародному сполученні та методик їх розробки дозволив виявити ряд суттєвих проблем і важливі перспективні напрямки та завдання підвищення результатів таких систем. Підвищення якості та ефективності міжнародних перевезень пов’язане з: - орієнтацію процесів управління на досягнення кінцевих результатів функціонування АТП; - забезпеченням на єдиній інформаційній основі багатофункціональної єдності процесів пасажироперевезень та управління по всіх етапах формування, прийняття і реалізація УР. Основним завданням підвищення ефективності управління процесами міжнародних перевезень пасажирів є: 1) створення наукового і організаційного потенціалу, який забезпечив би на єдиній інформаційній основі вирішення завдань оптимального управління по наданню послуг з перевезень; 2) створення типових уніфікованих програмно методичних засобів, які забезпечують ефективну реалізацію обчислювальної техніки; 3) розробки інформаційної технології управління міжнародними перевезеннями пасажирів в умовах АТП. Резерви підвищення якості міжнародних перевезень та поліпшення ефективності управління виробництвом виступають як невикористані можливості, тому кожний резерв можна розглядати відносно відповідного фактора, а всю сукупність доцільно класифікувати згідно з класифікацією факторів. Така класифікація резервів дозволяє сформувати їх структуру, провести аналіз, встановити основні причини втрат і непродуктивних витрат, визначити конкретні шляхи їх усунення шляхом постановки та вирішення безлічі відповідних задач. Всю сукупність резервів підвищення якості міжнародних перевезень та ефективності логістичного управління виробництвом можна об’єднати у такі групи: 1. Недостатньої ефективності використання виробничо-технологічного потенціалу АТП (змінність роботи рухомого складу, надання супутніх послуг споживачам, економічне та організаційно-методичне забезпечення якості та ефективності міжнародних перевезень пасажирів); 2. Недостатнього врахування можливостей людини (соціально-економічні аспекти); 3. Нераціонального поєднання матеріально-технічного та соціально-економічних факторів виробництва послуг; 4. Неефективної експлуатації автомобілів. Використання резервів підвищення якості міжнародних перевезень пасажирів та ефективності логістичного управління виробництвом у значній мірі залежить від конкретних умов АТП (структура рухомого складу, умови експлуатації, розміри АТП, та ін.), що повинно використовуватися у процесі формування показників якості та ефективності [1, 128]. В залежності від терміну реалізації можна виділити перспективні і поточні резерви, які знаходять відображення у відповідних планах і комплексних цільових програмах соціально-економічного розвитку АТП. В залежності від ієрархічної структури автомобільного транспорту резерви поліпшення якості міжнародних перевезень пасажирів та ефективності логістичного управління можна умовно розділити на три рівні: 1. Завдання державного рівня. 2. Завдання галузевого рівня. 3. Завдання на підприємницькому рівні. Для забезпечення ефективності міжнародних перевезень пасажирів на сучасному етапі необхідно передбачити реалізацію завдання наступних рівнів: До складу завдань державного рівня відносяться: • реалізація регіональних програм розвитку транспорту та заходів державного регулювання транспортних підприємств різних форм власності; • реалізація загальноекономічної тенденції переходу до системи вільного ціноутворення з урахуванням впливу вільних транспортних тарифів на рівень інфляції та платоспроможний попит на міжнародні перевезення пасажирів, а також необхідність державної фінансової підтримки незахищених верств населення і транспортних підприємств в цілому, що працюють за фіксованими тарифами; • забезпечення вільного ринку транспортних послуг з високим рівнем конкуренції; • розробка та затвердження в необхідних випадках фіксованих тарифів на транспортні послуги звичайних монополій, узгодження заходів тарифного регулювання з іншими регулюючими та обмежуючими механізмами. • невідповідність технічного та технологічного рівня вітчизняного транспорту європейським та світовим стандартам: маршрутні швидкості доставки пасажирів та вантажів автомобільним транспортом майже в двічі нижчі, ніж у розвинених європейських країнах; • незавершеність структурних реформ на автомобільному транспорті, зокрема, втрата адміністративних важелів управління автомобільним транспортом як повністю приватизованого; • недостатнє фінансування державних програм розвитку транспорту; • зменшення показників ефективності роботи транспорту, зокрема рівня продуктивності праці, у зв’язку з падінням міжнародних перевезень пасажирів в середині 90-х років, з низьким рівнем впровадження нової техніки та технологій; • підвищення рівня транспортної складової у ціні товарів у 1,5-1,7 рази внаслідок неефективної конкурентної політики; • високий рівень транспортоємності валового внутрішнього продукту, який в Україні складає 9,8 пас км /дол. ВВП, у той час як у розвинених країнах - 1 пас км /дол. ВВП. До складу завдань галузевого рівня відносяться: • розвиток підприємства і великої конкуренції як значного фактору зменшення собівартості та підвищення якості транспортного обслуговування населення та підприємств; • здійснення контролю за фактичною собівартістю і рентабельністю монопольних транспортних підприємств; • зменшення транспортних витрат і тарифів з метою вирішення соціальних проблем та розвиток транспортно-економічних зв’язків; • незадовільний ринок безпеки перевезень та значне екологічне навантаження транспорту на довкілля; • відставання розбудови мережі автодоріг, відсутність швидкісних автомобільних доріг державного значення, невідповідність їх стану темпам автомобілізації країни, брак коштів на їх розбудову; • недостатня комплексність в управлінні та функціонуванні єдиної транспортної системи, нерівномірність використання складових транспортної системи як за видами транспорту, так і в реальному розрізі; До складу завдань підприємницького рівня відносяться: • удосконалення процесів використання виробничо-економічного потенціалу АТП (впровадження нових супутніх послуг, поліпшення рівня організації виробництва); • удосконалення існуючих та впровадження нових засобів праці; • оновлення рухомого складу до рівня вимог Європейських країн; • удосконалення і розвиток методів впливу людського фактору на процеси міжнародних перевезень пасажирів; • забезпечення необхідної кваліфікації робітників і спеціалістів; • удосконалення організації праці, виробництва і логістичного управління процесами перевезення пасажирів у міжнародному сполученні; • забезпечення необхідного рівня трудової активності робітників і спеціалістів за рахунок удосконалення нормування та оплати праці, матеріального стимулювання; • підвищення рівня трудової дисципліни шляхом широкого використання засобів економічного і адміністративного впливу до порушників; • створення оптимального рівня задоволення робітників і спеціалістів результатами праці шляхом створення необхідних умов праці, побуту і відпочинку трудящих; • удосконалення управління процесами міжнародних перевезень пасажирів в результаті впровадження нових інформаційних технологій та засобів обчислювальної техніки; • удосконалення структури логістичного управління (централізація функцій логістичного управління, ліквідація дублювання та ін); • розробка систем і критеріїв стимулювання за рахунок використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів; • створення умов при яких кожен споживач міг би вільно вибирати найбільш вигідний для нього вид транспортного обслуговування з урахуванням ціни та якості; • підвищення конкурентоспроможності вітчизняних перевізників на міжнародному та внутрішньому ринках транспортних послуг; • залучення додаткових джерел фінансування; • підвищення ролі маркетингових структур та систем ліцензування і сертифікації в забезпеченні безпеки транспортного процесу, охорони навколишнього середовища, захист інтересів споживачів транспортних послуг, поетапного наближення національних вимог до технічних засобів транспорту та транспортного підприємництва з вимогами, що прийняті в розвинених зарубіжних країнах та міжнародних організаціях; • збитковість підприємств пасажирського транспорту внаслідок недостатньої компетенції втрати доходів від перевезень пільгових категорій пасажирів та регульованих тарифів. Основними напрямками забезпечення ефективності міжнародних пасажирських перевезень на сучасному етапі є забезпечення необхідного рівня якості та ефективності транспортної діяльності на основі інвестування. Відомо, що без фінансування неможливо почати виробництво, ні тим більше реорганізувати його. За останні 20 років світова економіка досягла значних результатів завдяки використанню запозичених, тимчасово вільних коштів, при цьому переважно не кредити, котрі потрібно повертати з відсотками, а інвестиції, тобто коли власник капіталу (інвестор) оплачує витрати на становлення будь-якої справи і чекає прибутку. Але перш ніж вкласти кошти, інвестор оцінює свої ризики і гарантії повернення. Незважаючи на успішне географічне розташування, кваліфіковану робочу силу і майже 50 – мільйонний ринок «невибагливих» споживачів, інвестиції в Україні на сьогоднішній день – одні з самих низьких у світі. Інвестори незадоволені тим, що держава не виконує гарантій не втручання в економіку, а законодавство постійно змінюється. Вдосконалення ефективності міжнародних пасажирських перевезень у значній мірі залежить від оптимальної реалізації факторів формуючих систему транспортних підприємств об’єктів інвестування та досягнення їх нормальних значень факторів [2]. Нормативні значення факторів, що характеризують результативність інвестування перевезень пасажирів, являють собою науково обґрунтовані величини, які встановлюють кількісну та якісну міри найбільш раціонального використання фінансових, економічних, матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів. Інвестиційна політика повинна бути направлена на безпечне функціонування транспорту, суттєве підвищення технічного рівня всіх ланок виробничої бази, яка є необхідною умовою покращення якісних показників перевезень пасажирів та вантажів у міжнародному сполученні, зменшення ресурсомісності, покращення умов праці робітників транспорту, зменшення негативного впливу транспорту на навколишнє середовище.