Розробка механізму забезпечення ефективності міжнародних пасажирських перевезень

Розробка механізму забезпечення ефективності міжнародних пасажирських перевезень Забезпечення обсягів міжнародних перевезень пасажирів при високій якості транспортного обслуговування вимагає від автотранспортників пошуку та використання нових більш ефективних форм та методів управління виробничими процесами. Основні задачі, які стоять перед автоперевізниками в ринкових умовах функціонування транспортних підприємств, полягає у подальшому нарощуванні обсягів міжнародних перевезень пасажирів; розширені ризику збуту послуг; укріпленні виробничо-технічної бази, поліпшення якості перевезень, ремонту та технічного обслуговування РС; удосконалення форм та методів управління та ін. Розв’язання цих та інших задач потребує обновлення парку РС, зміни його структури, поліпшення якості функціонування АТП, за рахунок широкого впровадження економіко-математичних методів, стратегій, моделей, алгоритмів та засобів інформатики та обчислювальної техніки на підставі реалізації принципів самоокупності та самофінансування. Одним із основних моментів при створенні системи управління АТП є аналіз задач, які повинні вирішуватись у рамках створеної системи та формування вимог, які пред’являються до математичних моделей та критеріїв. Комплексна система міжнародних пасажирських перевезень на міжнародних автобусних маршрутах розглядається як сукупність проектних рішень, економічних засобів, методів організації і управління перевезеннями, що може забезпечувати заданий рівень обслуговування з доставкою пасажирів від «дверей до дверей» у визначений час при мінімальних витратах. Центральною ланкою системного підходу вирішення даної проблеми є поняття система. Під системою будемо розуміти сукупність елементів, взаємозв’язаних між собою, що виконують визначені функції для досягненням поставленої мети [129]. Більшість відкритих систем, незалежно від їх складності і фізичного походження, в тому числі системам міжнародних перевезень пасажирів, в процесі розвитку властива не лінійність поводження на окремих ділянках. Слабкою ланкою відкритих системи часто є людина, поведінку якої важко передбачити і важко формалізувати. Мало знати закономірності розвитку відповідних систем, прогнозувати події, створювати механізми попередження появи кризових явищ. Необхідно, щоб це було усвідомлене людьми і ними затребуване, а потім враховане у варіантах відповідних рішень.