Особливості оподаткування в умовах трансформаційної економіки України

Особливості оподаткування в умовах трансформаційної економіки України Останні десятиріччя у світі ознаменувалися перемогою над тоталітаризмом, кризою командно-адміністративних систем господарювання, саморуйнуванням ідеологічної монополії та значними трансформаціями в економіці різних країн. За таких умов Україна стала ареною для важких випробувань, обумовлених, насамперед, складностями трансформаційних процесів в економіці. Визнання Європейським Союзом України країною з ринковою економікою дало поштовх трансформаціям, пов’язаним зі становленням високоефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки, що потребує формування теоретико-практичного базису цих перетворень. У державній Стратегії економічного й соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» [225] проголошується необхідність змін, «системного оновлення» в «механізмі трансформаційних процесів», підкреслюється, що існуюча модель розвитку України є недосконалою, адже в її межах неможлива модернізація економіки. Це потребує особливої уваги до аналізу особливостей трансформаційної економіки України. Проблемам економічної трансформації в Україні присвячено праці таких учених, як С. І. Архієреєв [8, 9], Г. С. Волинський [37], В. М. Геєць [55, 238], А. А. Гриценко [48], Т. С. Клебанова, О. В. Раєвнєва [150, 199, 200], І. І. Мазур [140], А. С. Філіпенко [244] та ін. [4, 219, 238, 239]; трансформаційні процеси в економіці інших країн та інститутів досліджують Л. І. Абалкін [1], А. Аткінсон [264], Л. Бальцерович [16], Л. Євстигнеєва [54], Р. М. Нуреєв [237], В. Кваснецьки [274] та ін. У деяких працях трансформаційна економіка оцінюється тільки під одним кутом – необхідністю забезпечення в результаті протікання переходу до ринкових відносин, тобто трансформаційна економіка ототожнюється з перехідною або транзитивною. Однак, як наголошується в працях [238, с. 9; 244, с. 24-25; 274], сутність трансформаційних процесів є набагато глибшою та довшою, ніж прийнято вважати з точки зору транзитивних, тобто перехідних, процесів в економіці. Трансформація (лат. transformatio) трактується як зміни, перетворення, розвиток, перехід [27, с. 767; 32, с. 1263; 239, с. 136]. Автори роботи [4] ставлять категорію «трансформація» в єдиний понятійний ряд із такими категоріями, як «зміни», «перетворення», «еволюція», «розвиток» [4, с. 57], вважаючи в кількісному сенсі поняття «трансформація» близьким до глибоких та масштабних змін. Трансформація соціально-економічного розвитку в [238, с. 17-18] розглядається як кардинальна зміна направленості процесів розвитку в результаті зміни економічної системи, тобто після набуття економіки статусу «ринкової». У [244, с. 24] підкреслюється, що «головна особливість трансформаційних процесів у ряді держав, з середнім та недостатнім рівнем розвитку, полягає не в повороті до капіталістичної ринкової системи, а насамперед у суворій орієнтації на загальноцивілізаційні виміри та критерії, вимоги і детермінанти». Це, як вважає автор, вимагає необхідності розробки відповідної теорії, визначення параметрів трансформації та розробки на цій основі адекватної економічної політки. Польський учений В. Кваснецьки присвятив свою працю [274, с. 44] проблемам трансформаційних процесів та виявив фази трансформацій: фаза заміни економічної системи – 30-60 років, фаза відносної рівноваги – 100-150 років. Згідно з цими даними, трансформаційні процеси в економіці України не можуть бути визнані завершеними тільки через визнання її ринковою. Трансформаційна економіка не вступає у конфлікт з економічним розвитком, що мав місце в Україні до початку міжнародної фінансової кризи, та є об’єктивною передумовою економічного розвитку країни. О. В. Раєвнєва в роботі [199, с. 19-51], аналізуючи підходи до визначення етапів трансформації в Україні, доходить висновку, що більшість авторів, які вважають трансформаційний етап таким, що скінчився, ототожнюють кінець трансформаційного періоду з завершенням системної кризи. Базуючись на припущенні, що кризу в Україні ще не завершено, автор виділяє такі трансформаційні етапи: перший етап (етап виникнення і прискорення розвитку системної кризи – 1991-1994 рр.), другий етап (етап уповільнення кризи – 1995-1999 рр.) та третій етап (етап стабілізації кризи – 2000 р. – теперішній час). Слід зазначити, що ці висновки було зроблено ще до фінансової кризи, яка почалася восени 2008 р. Погоджуючись з автором, дійдемо висновку, що трансформаційний етап в Україні не є завершеним. Серед останніх праць, в яких сучасний етап розвитку економіки України позначається як трансформаційний, слід виділити праці й дисертації [25, 37, 89, 104, 117, 204, 205, 199, 219] та ін. У більшості праць зазначено, що напрямом трансформації економіки України після визнання її ринковою є соціальна спрямованість, високоефективна ринкова економіка соціального типу. Трансформаційні процеси властиві також більшості сучасних держав, підґрунтям трансформаційних змін економіки слід вважати глобалізацію, що стала відмінною рисою кінця XX – початку XXI століть. Учені різних країн називають процес трансформації переходом до постіндустріального, інформаційного, постекономічного суспільства тощо [4, с. 4]. Підбиваючи результати аналізу, під «трансформацією економіки» в роботі будемо розуміти системні зміни, перетворення, розвиток в усіх сферах економіки, під трансформаційною економікою України на даному етапі її розвитку – перехід від ринкової економіки (економіки класичного капіталізму) до соціально орієнтованої ринкової економіки.