Інструментальний характер несировинного експорту в системі пріоритетів сталого економічного зростання

Інструментальний характер несировинного експорту в системі пріоритетів сталого економічного зростання Збільшення несировинного експорту традиційно вважається двигуном сталого економічного зростання, що контрастує з переважно негативними нас¬лід-ками сировинного експорту. Це одна¬ко¬вою мірою притаманно нинішнім про¬мис-ловим країнам: Фінляндія (1950–60-ті рр.) [241; 254; 256], Ірландія [36], США та Японія з 1980-х рр. [190; 293], Греція з 1970-х рр. [75], Туреччина з 1990-х рр. [77; 317] та окремим групам країн, що розвиваються: Південно-Східної Азії , Ла-тинської Америки [170, 199; 200; 260; 315] чи Африки [201; 223; 289; 290; 310]. Для конкретних українських умов збільшення несировинного експорту роз-глядається важливим елементом поліпшення структури зовнішньоекономічного обміну [25; 49; 56; 85; 88; 190], прискорення динаміки довго¬стро¬ко¬вого зростання [59; 100; 143; 166; 172; 187], чи реалізації інвес¬ти¬цій¬но¬-інноваційної моделі еко¬но-мічного розвитку [34; 36; 58; 126; 135; 139; 144]. Висока частка несировинного експорту свідчить про високий науко¬во-технічний рівень економіки. І навпаки, значна питома вага в експорті країни сировини, матеріалів та енергоносіїв свід¬чить про сировинну спрямо¬ва¬ність її експорту і здебільшого низький рівень еко¬но-мічного розвитку [22, с. 353]. Попри тривалу дискусію (з часів проголошення незалежності України) полі-тиків та еко¬но¬містів щодо засобів збільшення несировинного експорту [1; 24; 42; 49; 145; 179; 190] не можна твердити про консенсусний характер зро¬б¬лених вис¬новків та рекомендацій. Це однаковою мірою стосується зарубіж¬ного та україн¬сько¬го досвіду щодо визначення механізмів оптимізації струк¬тури експорту. Переважно автори наголошують корисність програм цільо¬во¬го державного сти¬му¬лювання [29; 190]; орієнтації на іннова¬цій¬ний розвиток [1; 24; 144; 145], “міцної” грошової одиниці [42; 160; 172; 173; 179; 184]. Менше уваги отримують мікроеко¬номічні аспекти: залучення компаній – сві¬то¬вих технологічних лідерів, транскор¬донні регіональні прог¬рами розвитку ін¬но¬вацій, експортна орієнтація у СЕЗ/ВЕЗ. Істотні суперечності стосуються виз¬на¬че¬ння сприятливого макроекономічного середови¬ща для несировинного експор¬ту. Ва¬ж¬ливо відразу акцентувати, що окремі інструменти можуть стимулювати зага¬ль¬ні обсяги експорту, але за рахунок погіршення його структури на користь сиро¬вин¬ного сектору. Залишаються невирішеними три блоки проблем: 1) характер макроеко¬но¬міч-ного середовища, сприятливого для розвитку несировиннного сектору; 2) ком¬п¬лекс структурних заходів, покликаних “каталізувати” технологічні зміни; 3) ви¬бір геог-рафічної орієнтації зовнішньої торгівлі. Конкретніше йдеться про вибір з двох альтернатив – зміцнення грошової одиниці чи підтримання заниженого об¬мі¬н¬ного курсу. Проведення структур¬них заходів може відбуватися з держав¬ною під¬т-римкою або саморегуляційно. Залишається суперечливою географічна струк¬тура зовнішньої торгівлі України, адже незрозуміло, котра з груп країн може відігра¬вати пріоритетну роль у стимулюванні попиту на українську технологічну, або принаймні несировинну продукцію.