Методика оцінки земельних ресурсів для цілей бухгалтерського обліку

Методика оцінки земельних ресурсів для цілей бухгалтерського обліку Важливим елементом методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого одержують узагальнені показники про господарські активи і процеси, є оцінка господарських засобів. Від правильної їх оцінки залежить достовірність облікової інформації щодо ресурсного забезпечення та результативної діяльності аграрних підприємств. Земля, як і будь-який інший економічний актив, повинна бути достовірно оцінена. Оцінка землі знаходить своє відображення в бухгалтерському обліку не лише при безпосередньому здійсненні цивільно-правових угод, пов’язаних із земельними ділянками в ринковому середовищі (купівлі-продажу, передачі в оренду, успадкуванні, зарахуванні до статутного капіталу, примусовому вилученні), а й під час обрахунку податку на землю, при визначенні загальної вартості об’єкта нерухомості – будівлі з земельною ділянкою, при обчисленні втрат і збитків у разі встановлення сервітутів, у разі формування інвестиційної політики та реорганізації сільськогосподарського підприємства, у випадку економічного обґрунтування ефективного і раціонального використання земельних ділянок, при страхуванні об’єктів нерухомості, додатковій емісії акцій, на випадок проведення процедури банкрутства та ліквідації підприємства. Саме тому грошова оцінка має стати підсумковим етапом комплексу техніко-економічних заходів щодо оцінки засобів підприємства, який дасть змогу з достатнім ступенем вірогідності встановити ціну землі певної якості. Категорія „оцінка землі” являє собою процес визначення порівняльної цінності земель і залежить від комплексу взаємопов’язаних факторів. Серед них можна виділити соціально-економічні, історико-культурні умови використання, функціональне призначення ділянки, місце розташування, вплив зовнішніх факторів, ймовірність одержання доходу від використання землі за визначений період часу, фізичні та екологічні характеристики, характер та стан земельних поліпшень сільськогосподарських угідь. Для ринкової оцінки земельного масиву велике значення є попит та пропозиція на ринку, рівень платоспроможності населення, умови продажу, характер можливої конкуренції, розподіл майнових прав власності на землю, зобов’язання та обмеження стосовно використання земельної ділянки та ін. Основними нормативно-правовими документами, які регулюють правові аспекти проведення оцінки землі в Україні, сьогодні є Закон „Про оцінку земель” [51], „Про оцінку майна, майнових прав i професійну оціночну діяльність в Україні” [52], Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів [83], Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок [84], Методика нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) [82], Національний стандарт № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав” [107] та Національний стандарт № 2 „Оцінка нерухомого майна” [108]. Відповідно до зазначених нормативних актів, оцінка земель залежно від мети та методів проведення поділяється на такі види, як бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель та грошову оцінку земельних ділянок. Бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та основою для проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь, являє собою порівняльну оцінку їх якості за природними властивостями, які суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур [51, ст. 1].