Методика розкриття інформації про наявність і рух грошових коштів та їх еквівалентів у звіті про рух грошових коштів

Методика розкриття інформації про наявність і рух грошових коштів та їх еквівалентів у звіті про рух грошових коштів Інформація про здійснені господарюючим суб’єктом протягом звітного періоду операції, що узагальнена та згрупована у відповідних облікових реєстрах, після перевірки та коригування переноситься в бухгалтерську (фінансову) звітність. Згідно П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” під фінансовою звітністю розуміється [185]: „… бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період”. В свою чергу В.П. Астахов подає таке визначення бухгалтерської звітності [53, с.781]: „… це єдина система даних про майновий і фінансовий стан організації і про результати її фінансово-господарської діяльності, підготовлена за встановленими формами на основі облікової інформації”. Що ж робить звіт про рух грошових коштів такою важливою формою звітності та вимагає від бухгалтерів з особливою уважністю ставитися до його підготовки? Як вважає Р. Апреда [1, с.251]: “Звіт про рух грошових коштів ... широко використовується як допомога бухгалтерам та аналітикам отримати чітку картину напрямків використання і джерел отримання господарських засобів компанії по факту за звітний період, в той час як фінансові менеджери користуються перевагами цієї моделі як основи для складання планів”. Н.С. Пласкова [182] продовжує: “Звіт про рух грошових коштів поряд з іншими формами звітності дозволяє зацікавленим користувачам інформації оцінити динаміку чистих активів компанії, зміни в фінансовій структурі (включаючи ліквідність і платоспроможність), ефективність управління потоками грошових коштів, здатність до адаптації в швидкоплинних ринкових умовах. Аналіз показників, які представлені в звіті, дозволяє розробляти моделі для оцінки і зіставлення дисконтованої вартості майбутніх грошових потоків компанії. Крім того, звіт сприяє співставленню операційних показників різних компаній, оскільки усуває вплив застосування різних методів обліку для однакових операцій і подій. Звітна інформація про рух грошових коштів необхідна для виявлення точності їх минулих прогнозних оцінок, а також для вивчення зв’язку між прибутковістю і чистим грошовим потоком”. Дж.Р. Міллс та Дж.Х. Ямамура зауважують [30, с.53]: „Інформація звіту про рух грошових коштів є більш надійною, ніж інформація балансу чи звіту про прибутки і збитки. Дані балансу вимірюються статично на конкретний момент часу – в той час як звіт про прибутки і збитки містить багато умовних негрошових статей – наприклад пенсійні відрахування та амортизація. Звіт про рух грошових коштів демонструє зміни в інших формах звітності ... в результаті чого власники можуть побачити обсяг грошових коштів доступних для здійснення операційної та інвестиційної діяльності”. На думку Є.І. Богатирьової [61], базуючись на даних звіту про рух грошових коштів, стають можливими: - фінансове планування і бюджетування діяльності організації (з врахуванням оборотності окремих складових активів і зобов’язань організації); - оцінка ефективності інвестицій організації, що призводять до виключення коштів з обороту; - оцінка активності і результативності організації в галузі залучення додаткових фінансових ресурсів. В додатку Е узагальнено думки вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо можливих напрямків використання інформації, що агрегується у звіті про рух грошових коштів, в результаті чого встановлено – майже всі автори виділяють три основні напрями застосування розглядуваної нами звітної форми: 1) оцінка здатності компанії генерувати грошові кошти в розрізі операцій та видів діяльності; 2) оцінка здатності компанії сплачувати дивіденди та погашати зобов’язання; 3) узгодження чистого прибутку з грошовими потоками від операційної діяльності. Однак часто-густо серед бухгалтерів, фінансових менеджерів та аналітиків спостерігається певна недооцінка важливості цієї звітної форми. На думку Дж.Х. Хертенштайн та Ш.М. МакКіннон існує кілька причин цього. Вони стверджують [15, с. 69]: „Незважаючи на те, що звіт існує в своєму теперішньому вигляді зі середини 1988 року, він досі вважається „новим звітом”; багато менеджерів просто не досліджували його протягом здійснення фінансового аналізу. Ті ж, які вивчали звіт про рух грошових коштів, зазвичай багато часу приділяли питанню його заповнення, не звертаючи уваги на те, яку інформацію він несе в собі... Але напевне найбільше відлякує помилкова ідея про те, що він потребує вельми складного аналізу заплутаних показників і взаємозв’язків. Це заважає його ефективному використанню”. Як правильно зауважують професори Г. Хававіні та К. Віалле [14]: „…здатність менеджерів продукувати рішення, які дозволяють постійно генерувати грошові потоки є життєво важливим для існування фірми в довгостроковій перспективі, оскільки постачальники, банки та податкові органи бажають отримувати реальні грошові кошти, а не задекларовані доходи”.