Методика управлінського обліку фінансових результатів

Методика управлінського обліку фінансових результатів Розрахований фінансовий результат за даними фінансового обліку не в повній мірі може бути інструментом управління підприємством, оскільки доходи, як раніше зазначалося, не поділяються на реалізовані та нереалізовані; в сільському господарстві, як правило, не визначається результат господарювання за окремими видами продукції, центрами відповідальності; періодичність порівняння доходів і витрат з метою визначення фінансового результату становить квартал чи рік; система обліку не забезпечує інформацією про доходи і витрати центрів відповідальності, а останні, в свою чергу, не відповідають за отримані показники тощо. В управлінському обліку фінансовий результат, залежно від поставленої мети, може бути визначений по-різному, оскільки така інформація адресується різним користувачам та впливає на прийняті ними оперативні, тактичні й стратегічні рішення. В.І. Ткач та М.В. Ткач [186, с. 29] наводять чотири системи організації обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, що впливають на розрахунок фінансових результатів: 1) управлінський облік повністю виділяється із фінансового через ведення спеціальних рахунків-екранів (Франція, Бельгія, латиноамериканські держави); 2) система управлінського обліку є автономною по відношенню до фінансового обліку, в ній використовуються три класи рахунків. Рахунки управлінського обліку ведуться одночасно з рахунками фінансового обліку, а зв’язок між ними забезпечується за допомогою системи розподільчих рахунків (США, Канада, Німеччина); 3) управлінський обік не ведеться, а облік витрат за носіями витрат для розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється поза системою бухгалтерського обліку, хоча ці дані ув’язуються з даними бухгалтерського обліку (Германія, Угорщина); 4) управлінський облік не ведеться, а облік виробничих витрат інтегрований у фінансовий облік (Західна Європа). Незалежно від вибору системи організації обліку, на розрахунок фінансових результатів впливають варіанти побудови саме обліку витрат. Методи обліку витрат залежно від характеру виробничої діяльності чи об’єктів обліку поділяються на такі види: попередільний, позамовний, попроцесний, а це, в свою чергу, впливає на розрахунок фінансових результатів. Позамовний метод обліку витрат не знайшов широкого розповсюдження в рослинництві та тваринництві, оскільки при його застосуванні витрати збираються в розрізі окремих виробничих замовлень, але може бути застосований у промислових чи допоміжних сільськогосподарських виробництвах. Попередільний метод, а саме його безнапівфакбрикатний варіант, на нашу думку, саме й застосовується в рослинництві й тваринництві. Як зауважує Ю.Я. Литвин [20, с. 180], недоліком попередільного методу є його надмірна трудомісткість, він не забезпечує належний контроль за витратами виробництва, але дає змогу розрахувати витрати за видами робіт (процесів), що в подальшому будуть віднесені на окремі види продукції з метою визначення фінансового результату. Попередільний метод обліку витрат зможе забезпечувати більш якісний контроль за витратами, якщо буде запроваджений у рослинництві й тваринництві не тільки в межах фактичних витрат, а й нормативних з аналізом відхилень і їх причин. Дослідження теоретичних і практичних аспектів нормативного методу пов’язане з працями таких відомих науковців, як М.Х Жебрак, М.Г. Чумаченко, Ю.Я. Литвин та інших. Однак, не дивлячись на вагомі теоретичні розробки вказаних авторів, на практиці впродовж року обліковуються фактичні витрати та планова собівартість, в кінці року планова собівартість продукції доводиться до фактичної, тому обчислюється калькуляційна різниця, яка не аналізується в розрізі причин та винуватців, а відноситься на собівартість реалізації чи до первісної вартості активів. Тож виходить, що методологія планування і нормування не пристосована до обліку, так як планові показники встановлюються на підприємстві, але їх дотримання не аналізується. Зауважимо, що контроль норм у рослинництві й тваринництві можливий за умови запровадження автоматизованої обробки облікової інформації або встановлення персональної відповідальності працівників за отримані результати. На думку В.Б. Моссаковсього [110, с. 39], застосування нормативного методу в практику сільськогосподарських підприємств не набуло широкого розповсюдження через те, що в рослинництві витрати можуть бути понесені в одному звітному періоді, а вихід продукції – в наступному, причому основна частка включених до собівартості витрат припадає на кінець звітного періоду, тому мета розрахунку нормативної собівартості втрачається. Тож автор пропонує застосування чекового методу контролю витрат та наводить його переваги. Сутність чекової системи оперативного контролю витрат вичерпно розкрита Ю.Я. Литвином та О.І. Малишкіним [90, с. 13–31], що полягає в застосуванні чекових книжок із вказаними лімітами витрат по статтях для кожного структурного підрозділу підприємства. Аналізуючи методику нормативного методу обліку витрат та чекової системи, робимо висновок, що в основу цих методів покладено принцип поточного контролю витрат та забезпечення їх економії: • для обох методів важливою є розробка економічно обґрунтованих норм (лімітів) у розрізі статей витрат, робіт (послуг), центрів виникнення витрат; • методи забезпечують контроль витрат в межах центрів відповідальності та підприємства в цілому; • витрати понад норми (ліміти) не можуть бути включені до витрат у центрах їх виникнення і повинні аналізуватися; • поточний контроль витрат призводить до мінімізації відхилень фактичної собівартості і планової (розрахованої з використанням лімітів). Таким чином, незалежно від вибору системи контролю витрат, на підприємствах повинен бути налагоджений поточний контроль витрат, що в обов’язковому порядку призведе до економічно обґрунтованої собівартості продукції та бажаних фінансових результатів. Але, як зауважує В.Б. Моссаковський [110, с. 40], при контролі витрат у сільськогосподарських підприємствах оцінка ефективності використання ресурсів має бути здійснена порівнянням витрат не з виходом продукції, а з обсягами технологічної операції, що забезпечить мотивацію працівників до дотримання норм (лімітів) витрат. автор кандидат економічних наук ПРОХАР НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА