Витрати виробництва в системі кругообігу капіталу підприємства

Витрати виробництва в системі кругообігу капіталу підприємства Історія розвитку економічної науки засвідчує існування різних підходів до визначення сутності та структури капіталу, у тому числі і „предметно - функціонального підходу, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого виробництва або продажу з метою одержання прибутку. У межах цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як фактора виробництва, що впливає на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власникові. При цьому підкреслюється особливе місце капіталу в системі економічних ресурсів, зумовлене його високою мобільністю, похідним характером формування та роллю, що опосередковується” [65, с.290]. Для забезпечення ритмічності і безперебійної діяльності підприємство створює виробничі запаси з чого випливає, що процес постачання є першочерговою умовою виробничої діяльності підприємства і пов’язаний із необхідністю забезпечення його предметами праці відповідно до заключених договорів. Окрім сплати вартості сировини або матеріалів та ін.., підприємство здійснює також витрати по доставці придбаних запасів до свого складу, а також оплату проведених навантажувально-розвантажувальних робіт, які за своєю економічною природою складають транспортно-заготівельні витрати. Отже, на першій стадії кругообігу господарські засоби переходять із засобів сфери обігу до засобів сфери виробництва. Процес виробництва являє собою другу стадію кругообігу, на якій шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою створюється продукція, виконуються роботи або надаються послуги, які в подальшому доставляються до споживача. На даному етапі об’єктами обліку є виробничі витрати, витрати періоду, собівартість продукції, наявність та рух готової продукції. Поєднання трьох обов’язкових елементів: живої праці, предметів та знарядь праці являється процесом праці, а такі елементи, як предмети та знаряддя праці є матеріальними умовами праці – засобами виробництва, створеними раніше затраченою працею, а сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва, що вимірюються часом, необхідним для виробництва продукту в певних організаційно-технічних та економічних умовах. В такому найбільш абстрактному розумінні витрати виробництва однаково притаманні всім суспільно-економічним формаціям. Національний стандарт бухгалтерського обліку 16 „Витрати” визначає витрати як зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [163]. Як уже відмічалось, важливе місце у процесі кругообігу капіталу займає процес виробництва, що включає в себе сукупність операцій з виготовлення продукції, виконання робіт або надання послуг, що здійснюється в результаті взаємодії таких факторів виробництва як предметів праці, засобів праці та живої праці. Це зумовлює відповідні витрати підприємства на виробництво продукції, а саме: витрати сировини, основних та допоміжних матеріалів на виготовлення продукту, амортизації основних засобів виробничого призначення, заробітної плати, нарахованої працівникам, та інші витрати, що безпосередньо пов’язані з організацією та управлінням виробництвом. Всі вище перелічені витрати складають виробничу собівартість продукції.