Сучасні моделі та методи обліку витрат на виробництво

Сучасні моделі та методи обліку витрат на виробництво Ринкові відносини постійно висувають нові вимоги щодо обліку виробничої діяльності. Можна виділити два підходи до вирішення проблеми розвитку внутрішньогосподарського обліку: перший – орієнтований на удосконалення калькуляції і системи контролю за витратами по кожному виду продукції, робіт і послуг, характеризується поділом всіх витрат на прямі і непрямі, а системи обліку витрат при цьому підході передбачають відображення повних витрат; другий – спрямований на удосконалення системи управління витратами, методики прийняття управлінських рішень в залежності від кон’юнктури ринку та інших зовнішніх факторів, характеризується поділом витрат на змінні і постійні, системи обліку витрат при цьому підході передбачають відображення залежності витрат від обсягу і структури випущеної готової продукції на підставі обліку часткових витрат. Отже, перший підхід орієнтований на виробництво, другий – на ринок. Ф.Ф.Бутинець зазначає, що „... на базі обліку повних витрат створені системи: облік відносних індивідуальних витрат; облік витрат за факторами виробництва; функціональний облік витрат; структурний облік витрат; облік витрат, що постійно розподіляються” [15, с.119]. Однак М.С.Пушкар стверджує „методологія обліку витрат на виробництво в Україні ґрунтувалася на інтегральній системі бухгалтерського обліку, коли фінансовий і управлінський облік використовують одні і ті ж документи, але для різного призначення. Подібність між цими двома підсистемами обліку обумовлена тим, що окремі елементи фінансового обліку притаманні також управлінському” [171, с.123]. „.. на підприємствах України переважає традиційна система обліку та контролю фактичних витрат, яка доповнюється окремими елементами оперативного контролю” [171, с.124]. Ф. Ф. Бутинець стверджує, що в основі побудови системи покладені різні способи накопичення витрат, які залежать від різних стадій господарювання. „... облік дає інформацію про необхідність витрат, пов’язаних з застосуванням тих чи інших управлінських рішень по накопиченню ресурсів, ступеню їх використання, по змінам об’ємів виробництва, асортименту продукції, по підготовці та експлуатації обладнання, підвищенню продуктивності обладнання та інших виробничих факторів. Такий підхід не допускає включення до складу витрат виробництва витрати, які викликані невикористанням будь-яких ресурсів