Особливості методики та порядку відображення в обліку прямих витрат на виробництво продукції цегельних заводів

Особливості методики та порядку відображення в обліку прямих витрат на виробництво продукції цегельних заводів Процес здійснення підприємницької діяльності неможливий без відповідних, пов’язаних з нею витрат. Величина витрат підприємства впливає на величину податку на прибуток та ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету. Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. № 283/97 – ВР (зі змінами та доповненнями) валові витрати – це сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які, в свою чергу, виготовляються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [150]. Отже, валові витрати включають суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції та охороною праці. З точки зору бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО 16 „Витрати” витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Це визначення розкриває економічний зміст витрат, але в більшій мірі залежить від прийнятих на підприємстві правил і процедур бухгалтерського обліку, які зазначені в обліковій політиці підприємства. На підприємствах-виробниках стінових матеріалів матеріальні витрати займають у середньому 50% у структурі витрат, а на деяких підприємствах – більше 60%, тому для побудови бухгалтерського обліку матеріальних витрат визначальним є їх класифікація та оцінка, що передбачають: класифікація – розробку номенклатури, а оцінка – визначення облікової ціни для поточного обліку та порядку визначення фактичної собівартості. Без попереднього вирішення цих питань раціональна побудова обліку матеріальних витрат виробництва практично неможлива, особливо в умовах комп’ютеризації обліку. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, або утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством носять назву запасів. Згідно із МСБО 2 „Запаси” „.... запаси – це активи, які: утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають в процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при придбанні послуг” [162]. Управління матеріальними запасами в своїй першій фазі поєднане з класифікацією витрат, пов’язаних із створенням і зберіганням сировини і матеріалів. У відповідності з метою управління групування ґрунтується на таких принципах: по компонентам витрат; по ступеню дії; по відношенню до обсягу поставок; по видам робіт; по місцям виникнення витрат.