Порядок формування та розподілу загальновиробничих витрат

Порядок формування та розподілу загальновиробничих витрат Виробнича собівартість готової продукції повинна включати не тільки витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені організацією виробництва та технологією, але і витрати, пов’язані з управлінням виробництвом, тобто загальновиробничі витрати. Згідно з П(С)БО -1 та П(С)БО - 3, витрати — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів (списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів; нарахування амортизації; списання основних засобів, МШП, нематеріальних цінностей, що стали непридатними, нестачі запасів; втрати від знецінення запасів; нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яку не можна погасити, добродійні внески, штрафи, пені) або збільшення зобов’язань (заробітна плата; податки, збори, обов’язкові платежі; відрахування на обов’язкове та добровільне страхування; оренда, комунальні послуги, витрати зв’язку; послуги сторонніх організацій), що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок вилучення або розподілу власниками). Важко не погодитись з В.О. Ластовецьким, який зазначає, що за своїм відношенням до виробничого процесу загальновиробничі витрати є непрямими і в той же час умовно-постійними [111, c.85]. Їх величина не змінюється в залежності від обсягів виробництва і у випадках, коли в окремі місяці обсяг виробництва є меншим від нормальної потужності, розміри цих витрат на одиницю виробів будуть більшими, тобто буде безпідставно завищена собівартість продукції. А тому відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати» вони підлягають розподілу в два прийоми. У випадках недосягнення нормальної виробничої потужності загальновиробничі витрати розподіляються на ті, які відносяться до фактичної потужності (розподілені) і ті, які відносяться до потужності, нижчої від нормальної (нерозподілені): першу частину, що підлягає включенню до собівартості продукції, розподіляють і включають до собівартості конкретних видів виробів — об’єктів калькулювання; другу частину, яка відноситься до неосвоєної потужності, відносять на собівартість реалізованої продукції в період їх виникнення. Загальновиробничі накладні витрати, які відносяться до обсягу освоєної потужності, розподіляються і включаються в собівартість конкретних видів виробів, робіт, послуг пропорційно до бази розподілу, яка в найбільш повній мірі відображає долю загальновиробничих накладних витрат в собівартості конкретних видів виробів. У випадках повного освоєння нормальної потужності або досягнення обсягу виробництва вищого, ніж нормальний (проектний) розподілу підлягають всі загальновиробничі витрати. У випадках проведення витрат із заходів поліпшення якості, підвищення надійності або інших характеристик конкретних видів виробів такі витрати доцільно, як і раніше, включати до собівартості відповідних видів виробів, не піддавати їх розподілу і включенню до собівартості інших видів виробів.