Быстрый переход к готовым работам
|
Поняття інтелектуальної власності та її використанняПоняття інтелектуальної власності та її використання Основним поняттям, що використовується в даному дослідженні, є терміни «науково-технічна продукція», «інтелектуальна власність». Існує велика кількість варіантів визначення того, що стоїть за цією категорією. Спори із цього приводу можна зустріти в багатьох наукових працях. Для досягнення мети нашого дослідження необхідно виявити визначення ІВ, що враховує коло вирішуваних задач, а також розглянути взаємозв’язок з такими важливими поняттями, як «об’єкт інтелектуальної власності», «нематеріальний актив», «результат інтелектуальної діяльності», «науково-технічна продукція», «нововведення», «промислова власність». Найбільш відомим із загальноприйнятих в українській практиці можна визнати визначення ІВ, викладене в основному національному нормативному документі, що регулює відносини власності взагалі, – Цивільному кодексі України, стаття 418 ЦК. Отже ІВ – це право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної діяльності, визначеної законом». [1] Поняття «інтелектуальний капітал» вперше визначив Дж.Гелбрейт , але значне використання цього терміну поширилося у першій половині 90-х років ХХ століття. Академік НАН України В. Геєць [2] у колективній монографії «Україна у вимірі економіки знань» систематизовано розглянув, як знання в умовах України можуть забезпечувати процес підвищення конкурентоспроможності економіки і яку роль у цьому відіграє та має відігравати інтелектуальний потенціал, що сформувався. У цій праці досить повно розкрито роль державного регулювання в становленні і розвитку економіки знань. Інші українські вчені, які досліджували поняття ІВ, до яких можемо віднести О. Бутнік-Сіверського [3] (економіка інтелектуальної власності), академіка А. Чухно [4] (суть, форми і закономірності розвитку інтелектуального капіталу), П. Крайнєва [5] (управління промисловою власністю), Г. Жаворонкову [6] (управління знаннями інноваційних підприємств), Г. Андрощука, О. Святоцького (Охорона промислової власності в Україні) [7]. У працях цих авторів поняття неоднозначні. |
|