Життєвий цикл об’єктів інтелектуальної власності та методи їх оцінки

Життєвий цикл об’єктів інтелектуальної власності та методи їх оцінки В теорії науково-технічних нововведень принципово важливе місце займає концепція життєвого циклу. Вона досить детально досліджена в працях київської школи наукознавства. Системне поняття «життєвий цикл» (ЖЦ) виникло у зв’язку з тим, що структурі науково-технічного розвитку, що відображає еволюцію нововведення, властива циклічність. Автори дають розгорнуту характеристику часових меж циклу, структуризацію його по стадіях відтворювального процесу, зміст робіт на окремих стадіях, поняття життєвого циклу продукції (ЖЦП) і конкретних видів машин. Вперше зроблено спробу провести класифікацію видів і складу життєвих циклів в економічних системах в роботі Святоцького О.Д [7]. Андрощук Г.О. [57] уточнив поняття життєвого циклу нововведення та його основні показники. Він запропонував класифікувати впровадження з точки зору матеріалізації об’єктів, рівнів, масштабів і майбутніх результатів. Андрощук Г.О. виділяє цикли життя елементів виробництва, продукції, зокрема, машин, організаційних структур, в цілому підприємства, фаз відтворювального процесу. На відміну від нововведення, життєвий цикл якого обумовлений зміною технологічного устрою, появою якісно більш довершених нововведень, ІВ характерні два шляхи розвитку: - для ОІВ, що є віддзеркаленням нововведень (наприклад винаходу, корисної моделі), життєвий цикл кінцевий і завершення його обумовлюється падінням ефективності нововведення; - для ОІВ, пов’язаних із засобами індивідуалізації юридичної або фізичної особи (товарний знак, фірмове найменування, деяка конфіденційна інформація) життєвий цикл формально може бути нескінченним і обмежується терміном існування товарного знаку, юридичної особи і т.п. Таким чином традиційна крива життєвого циклу нововведення від його розробки до етапу занепаду супроводжується певними етапами існування ІВ: 1) Етап розробки нововведення є етапом «розробки» ІВ. При цьому дослідження в області ІВ починаються часто раніше, ніж технічна розробка, коли проводиться патентний пошук. Такий пошук може починатися також на етапах пошукових і прикладних НДР, після чого «зародження» ІВ відбувається, як правило, на етапі ДКР, коли чітко визначені всі технічні параметри розробки. Важливо відзначити, що на цьому етапі формується стратегія правової охорони нововведення, яке породжує виникнення звичайно цілого пакету патентів та інших охоронних документів для його захисту. Це пов’язано з тим, що технологія сама по собі складається з ряду дрібніших об’єктів. Наприклад, технологія може включати декілька пристроїв і способів на винаходи. що захищаються патентами і включати технологічну та конструкторську документацію, що представляє ноу-хау її власника. На цьому ж етапі приймається рішення щодо ступеню розкриття інформації про нововведення або про його засекречування. Зарубіжний досвід також показує, що правовій охороні піддаються також нововведення, але для патентування відрізняються тим, що проводиться захист наукового заділу і напрямів, по яких може піти технологічний розвиток далі. Вартість пакету ІВ, що забезпечує правову охорону ОІВ в цьому випадку низька в силу [107]: - високого ступеню ризику того, що нововведення може бути знехтуване ринком або того, що реальний економічний ефект від його застосування не перевищуватиме витрати на впровадження нововведення; - наявність ризику того, що права на ОІВ можуть оспорюватися іншою стороною. Навіть самі дослідження в одній галузі можуть бути перекриті виключним правом, непоміченим в суміжній галузі. Ринкова привабливість ОІВ низька через складність прогнозування і планування ефективності від використання нововведення. 2) Етап виведення на ринок різко збільшує або зменшує вартість ІВ, оскільки або значно знижуються вищеописані ризики, або ці ризики себе проявляють. З’являється визначеність в конкурентному положенні ОІВ на ринку, його затребуваності й ефективності. Саме на цьому етапі можна говорити про можливість початку адекватної оцінки ІВ. Не дивлячись на можливі позитивні тенденції в ринковій позиції ОІВ, сама вартість ІВ ще низька, оскільки нововведення ще не проявило себе належною мірою і не сформована частка ринку, ним зайнята. 3) Етап зростання в плані оцінки є найбільш плідним, оскільки всі ризики, що діють у сфері оцінюваного об’єкту мінімальні, а його ринкова привабливість максимальна. Саме на цьому етапі вартість ІВ максимальна. Це обумовлено стабілізацією частки ринку і одночасною наявністю перспектив ринку. Купівля ІВ в цей період дає можливість одержати максимальний дохід на наступному етапі життєвого циклу – етапі зрілості нововведення з мінімальними витратами на його отримання. Як правило, на цьому етапі виявляється така властивість ІВ, як тиражування. В цьому випадку для насичення попиту право використання нововведення набуває все більшої кількості власників. Це відбувається, у разі, коли виробничих потужностей власника ІВ недостатньо і вигідніше делегувати право виробництва за ліцензією, або коли перспективніше перемкнути увагу на використання іншого нововведення, тим самим, залишивши ринок даного нововведення. 4) Етап зрілості виражається в отриманні максимального доходу, проте, він є переломним в зростанні вартості ІВ, оскільки справедливо чекати падіння її ефективності у зв’язку з появою або сучасніших технологій або товарів-замінників. На цьому етапі слід вживати заходи щодо дослідження інших перспективних технологій, що стає наступним кроком в розвитку науки і техніки, оскільки використання поточних нововведень не може більше залишатися без змін. На цьому етапі виникає необхідність придбання чергового портфеля ІВ для використання нововведень наступного покоління. 5) Етап занепаду характеризується тим, що нововведення, яким по суті воно вже не є, може використовуватися ще протягом певного часу, приносячи деякий дохід. У цей період «життєвий шлях» ІВ може розвиватися за декількома напрямами залежно від ряду чинників: - дія сукупності прав на ОІВ може припинитися добровільно за ініціативою власника у зв’язку з відсутністю доцільності подальшої правової охорони ОІВ; - дія сукупності прав може бути закінчена з досягненням встановлених законом максимальних термінів правової охорони того або іншого ОІВ (термін дії патенту на винахід – 20 років). - може бути проведена передача (трансфер) нововведення в країну з нижчим рівнем технологічного розвитку і доходів, в якому дане нововведення є передовим і пройде свій життєвий цикл повторно.