Практичні рекомендації щодо впровадження моделі використання об’єктів інтелектуальної власності вищих навчальних закладів

Практичні рекомендації щодо впровадження моделі використання об’єктів інтелектуальної власності вищих навчальних закладів ВНЗ – велика організація з великою кількістю структурних підрозділів і відділів. Тому, з одного боку, ефективність організації управління у ВНЗ повинна забезпечуватися строгою вертикальною взаємодією між керівниками вищої ланки, керівниками середньої ланки і підлеглими. З іншого боку, у ВНЗ чітко простежуються елементи матричної організаційної структури, що припускає реалізацію ряду задач з використанням технології управління проектами. Головною особливістю матричної структури є наявність спеціально діючого органа, що займається ініціюванням і виконанням необхідних комплексних програм. При цьому механізм взаємодії між лінійно-функціональною і програмно-цільовою структурами заснований на розподілі прав і функцій між лінійними і функціональними програмно-цільовими органами. По кожній цільовій програмі в лінійно-функціональних блоках призначаються відповідальні виконавці, що перебувають у подвійному підпорядкуванні: по вертикалі – у керівника відповідного організаційного комплексу, а по горизонталі – у цільового керівника [148-151]. Основною особливістю топ-менеджменту ВНЗ є те, що вищий склад керівництва ВНЗ – ректорат, – як правило, складається з вчених, тобто академічних працівників. Менеджерів-практиків серед них мало. Помітимо, що ми розглядаємо не конкретний ВНЗ, а загальну тенденцію, яку можна помітити в більшості державних ВНЗ. Ця особливість, як указувалося вище, є наслідком історично сформованих обставин, коли в умовах планової економіки і повного фінансування за рахунок державного бюджету, керівниками не тільки ВНЗ, але й інших бюджетних організацій, ставали не керівники-практики і керівники-прагматики, фахівці у своїй області вчені, лікарі, актори, партійні працівники і т.д. Більшість менеджерів (керівників) середньої ланки також переважно з академічного середовища. Виключенням є тільки господарська сфера. Іншою особливістю роботи менеджерів (не тільки вищої ланки) є «розпилення» зусиль на безліч напрямків, що іноді взаємно виключаються і навіть не перетинаються. Керівник може координувати одночасно кілька проектів (напрями яких не входять у його компетенцію). Така ситуація часто зустрічається в регіональних ВНЗ, де має місце дефіцит кваліфікованих керівних кадрів. [122] Підрозділ (співробітник) ВНЗ повинен займатися й освітньою, і науковою, й адміністративною діяльністю одночасно, що створює додаткові складності в організації процесів управління у ВНЗ. В якості ще однієї особливості управління економічними процесами у ВНЗ відзначимо функціональний підхід, що дотепер переважно використовується в більшості ВНЗ, який припускає, що ВНЗ – це складний механізм, який має набір функцій, розподілених серед підрозділів ВНЗ. Виконуючи свої вузькоспеціальні задачі, співробітники підрозділів перестають бачити кінцеві результати праці ВНЗ в цілому й усвідомлювати своє місце в загальному ланцюжку. Така система змушує співробітників добре виконувати функції, але не орієнтує на досягнення результату. Функціональний підхід приводить до ізольованості функціональних підрозділів ВНЗ, виникненню свого роду «конкуренції» між ними. Розглянуті нами вище основні особливості управління економічними процесами у ВНЗ дозволяють зробити висновок, що ВНЗ – складно організована система, у якій традиційні методи управління явно не справляються з усіма виникаючими проблемами і протиріччями. Одним зі шляхів вирішення цих проблем може стати впровадження інформаційних технологій, що дозволяють забезпечити: – координацію управлінської діяльності по досягненню цілей ВНЗ; – інформаційну і консультаційну підтримку прийняття управлінських рішень; – створення і забезпечення функціонування єдиної корпоративної (комплексної) інформаційної системи управління; – раціональність управлінського процесу за рахунок стандартизації всіх аспектів управління на основі єдиної моделі. Практичною реалізацією моделі управління може бути адміністративна інформаційна система управління, що створюється з метою підвищення якості навчання й ефективності управління ВНЗ шляхом задоволення потреб керівництва, викладачів і співробітників в оперативному наданні інформації, необхідної для здійснення службових обов’язків. НАУ як і багато інших державних технічних закладів України з початку 90-х років функціонував в умовах різкого зниження обсягів фінансування з державного бюджету, тому його керівництво мало шукати можливості збільшення обсягів позабюджетного фінансування для того щоб забезпечити виживання ВНЗ. НАУ є яскравим прикладом державного технічного ВНЗ, що практично повністю вичерпав потенціал екстенсивного шляху розвитку. За часів колишнього Радянського Союзу цей ВНЗ був підпорядкований Міністерству цивільної авіації СРСР та чітко вписувався в авіаційну галузь економіки за рахунок безпосередніх зв’язків з представниками авіаційної галузі різних рівнів, навіть світового: - Міжнародною організацією цивільної авіації (ICAO); - Міжнародною асоціацією авіаперевізників (IATA); - Міністерством цивільної авіації СРСР; - виробниками повітряних суден та авіаційної техніки, експлуатантами та ПС та авіаційної техніки, підприємствами з ремонту ПС та авіаційної техніки колишнього СРСР та дружніх країн. Така структура зв’язків дозволяла ВНЗ постійно мати та використовувати актуальну інформацію про сучасну техніку і технології, що використовувалися виробниками, експлуатантами та авіаремонтними підприємствами, матеріалами організацій, що здійснюють регулювання авіаційної галузі усіх рівнів від національного до міжнародного, зразками техніки та документацією на неї. Після набуття Україною незалежності велика частка цих зв’язків була порушена, або повністю втрачена для НАУ. Для забезпечення виживання в суворих умовах розвитку ринкової економіки України пріоритетними напрямами було обрано збереження ресурсної бази та надбання університетом статусу національного. [152] Екстенсивний шлях розвитку НАУ, тобто стратегічний курс на збільшення кількості спеціальностей та студентів контрактників денної форми навчання з України за останні роки, звичайно, дозволив зберегти суттєву частку ресурсного потенціалу НАУ. Однак, стрімкі темпи розвитку авіаційної галузі у світі призводять до впровадження принципово нової техніки та технологій, ефективне використання яких неможливе без відповідних знань та вмінь у фахівців. Це означає, що стратегічно важливим для НАУ зараз є вибір напрямку подальшого економічного розвитку. Для збереження авіаційного профілю НАУ та поступової відмови від екстенсивного шляху розвитку за рахунок спеціальностей переважно гуманітарного спрямування необхідним є посилення існуючих та налагодження нових зв’язків з представниками світової авіаційної галузі та використання наукового потенціалу робітників ВНЗ. Останніми роками в багатьох європейських країнах підприємництво стало розглядатися як одна з основних умов успішного економічного розвитку країни. У зв’язку з цим виникає необхідність формування підприємницької культури, в першу чергу, серед молоді.