Дослідження організації взаємодії суб’єктів малого бізнесу з фінансово-кредитними установами

Дослідження організації взаємодії суб’єктів малого бізнесу з фінансово-кредитними установами Фінансово-кредитна допомога малому підприємництву, що здійснюється у формі пільгових субсидій, часткових і гарантованих державних позик, гарантії під час отримання позик у приватних банків, пільгового оподаткування, повинна бути обґрунтована за: чіткими часовими параметрами; напрямом державного стимулювання; рівнем управління; джерелом фінансування; видом, терміном та розміром фінансування; метою фінансування. Основним різновидом фінансування малого бізнесу в світі (а поступово і в Україні) є кредитування, за допомогою якого використовуючи залучені кошти підприємства спроможні досягти кращих результатів діяльності та отримати значно більшу долю прибутку. Кредитну систему можливо розглядати в широкому й вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні кредитною системою вважають “сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ”. У свою чергу, у вузькому тлумаченні під кредитною системою розуміють сукупність кредитних або ж фінансово-кредитних установ, які акумулюють тимчасово вільні кошти, а потім перетворюють їх у кредит. Такий підхід дістав назву інституційного, оскільки характеризує інституційну форму організації кредитних відносин (Додаток В) [52]. Дослідження впливу кредитних відносин на розвиток підприємницької діяльності в ринкових умовах здійснювалися в роботах вітчизняних та закордонних вчених, однак існує низка проблем, пов’язаних із фінансуванням підприємництва, реалізацією його взаємодії з кредитною системою, які залишаються недостатньо вивченими та вимагають докладного дослідження. Стратегія розвитку й удосконалення організації взаємодії банківської сфери з суб’єктами реального сектору економіки, особливо з суб’єктами малого бізнесу, є сьогодні досить актуальною, але фактичний стан розвитку української економіки свідчить про недостатню її ефективність. А оскільки найчастіше подібна взаємодія відбувається під час кредитування, доцільно дослідити теоретичні засади кредитування в Україні та їхнє практичне застосування. Кредитні відносини, маючи за основу рух позикового капіталу, уявляють собою відособлену частину економічних відносин, пов’язану з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком. У сучасному господарстві значно розширюються межі кредитних відносин, бо кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв’язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб’єктів. Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми: 1) кредитно-грошові відносини; 2) кредитно-товарні відносини. Відомо, що роль і місце кредитних відносин у національній економіці залежать від стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в Україні носять перехідний характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи. Кредитні відносини виникають і діють між двома суб’єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Доцільно розглянути визначення кредиту вченими-економістами як окремої економічної категорії.