Напрямки вдосконалення методичних підходів до організації процесу інвестиційного забезпечення за рахунок позикових ресурсів

Напрямки вдосконалення методичних підходів до організації процесу інвестиційного забезпечення за рахунок позикових ресурсів Подальший динамічний розвиток малого бізнесу істотно сприяє загальноекономічному росту, однак його активність стримується фінансовими бар’єрами. Будучи обов’язковою умовою успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки, принцип самофінансування базується на тому, що при тимчасовій недостачі у власних коштах потреба в них може покриватися за рахунок короткострокових позик банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про поточні витрати, і довгострокові банківські кредити, використовувані на капітальні вкладення. З метою чіткого співвідношення процесу розвитку малого бізнесу з необхідністю підтримки стабільного рівня платоспроможності та фінансової стійкості, система управління інвестиційним забезпеченням малим підприємством потребує визначення оптимального ставлення щодо характеру залучення і використання позикового капіталу. До того ж доцільно проаналізувати, за рахунок яких фінансових ресурсів, власних або позикових, здійснюватиметься розвиток, а також необхідно охарактеризувати кількісне співвідношення обсягу власного і позикового капіталу. Для цього необхідно висвітлити основні методичні підходи до залучення позикових коштів. Аналітики фінансового стану підприємства [94, 95, 96] наполягають на тому, що підприємство, яке користується в процесі своєї господарської діяльності тільки власним капіталом, характеризується максимальним показником фінансової стійкості. На думку автора, підсумки проведеного аналізу стосовно позикових і залучених фінансових ресурсів свідчать про те, що до них можна відносити: позики, кредити банків та інших фінансових інститутів; кошти від продажу цінних паперів; кредиторську заборгованість; бюджетний кредит та податковий кредит; платежі за франчайзингом; страхове відшкодування; кошти дольової участі в інвестиційній діяльності та інші джерела. Оскільки процес розвитку малого бізнесу досить гнучкий, швидкий, багатогранний та часто змінний, малі підприємства мають неабиякий стимул до самовдосконалення шляхом використання механізму залучення позикових ресурсів. Протягом використання фінансових ресурсів формується різноманіття фінансових відносин і показників, що їх характеризують. Характерною ознакою фінансових ресурсів сьогодні є їхня актуальність згідно з еволюцією фінансових відносин, а також увага до них, поява та розробка сучасних методик їх оцінки та функціонування у матеріальній і нематеріальній сферах, відповідно із застосуванням фінансових та нефінансових показників. Визначення фінансових ресурсів потребує здійснення оцінки рівня їх віддачі та пошуку невикористаних потенційних можливостей. У сучасних методиках аналізу фінансового стану підприємства характеристика фінансових ресурсів здійснюється за напрямками: оцінка прибутковості, ділової активності, фінансової стійкості, ліквідності, рентабельності, ринкової активності і майнового стану підприємства (див. підрозділ 2.3. дисертаційної роботи). Вважається за доцільне використовувати у новій інтерпретації тільки ті ресурси, які суб’єкт малого бізнесу має на цей час, впроваджуючи інновації та намагаючись досягти мету фінансової стратегії. Більш ефективне використання наявних у розпорядженні фінансових ресурсів потребує спрямування на створення нових характерних ознак у організації, розвиток нефінансових об’єктів аналізу її діяльності. Використання наявних фінансових ресурсів на підприємстві повинно не лише реагувати на вимоги середовища. Мале підприємство в змозі самостійно визначати вимоги оточення і його параметри, що воно здатне цілком задовольнити наявними ресурсами, тим самим постійно обновлюючи їх та вдосконалюючи структуру фінансів. Вочевидь, джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні і прирівняні до них, а також залучені кошти. Дивлячись з одного боку, чим вищим буде відсоток власних фінансових ресурсів, тим вищою буде фінансова стійкість, платоспроможність підприємства, однак з іншого боку підприємство залишається без такого важливого джерела фінансування, як залучені кошти, а отже і без потенційних прибутків. Треба зазначити, що з точки зору конкурентної боротьби, немає значення, якими капіталами забезпечується розвиток і функціонування малого бізнесу – власним або позиковими. Головна відмінність полягатиме у вартості використання капіталу для підприємства-позичальника. При вирішенні використання позикового капіталу кредитори (банки, фінансові організації, постачальники) надають кошти на розвиток підприємництва лише за умов сплати визначеного відсотку за користування позикою. На використання власного капіталу також накладаються певні обмеження, пов’язані з необхідністю отримання прибутку більшого, ніж відсотки, виплачувані банком з депозитних рахунків. Можливо зробити висновок, що саме через це усі існуючі методики оцінки фінансової стійкості підприємства пов’язані з визначенням співвідношення власних і позикових коштів. автор кандидат економічних наук СТЕПАНЕНКО ВІКТОРІЯ ОЛЕКСІЇВНА