Концепція капіталу як методологічна основа бухгалтерського обліку і облікової політики в умовах глобалізації

Концепція капіталу як методологічна основа бухгалтерського обліку і облікової політики в умовах глобалізації Історія розвитку суспільства невід’ємно пов’язана із процесами глобалізації та накопиченням економічних ресурсів. Ці процеси характерні також і для сучасного етапу становлення та розвитку ринкових відносин. Посилення інтеграційних процесів, злиття різноманітних грошових потоків та концентрація капіталу, – ось характерні ознаки глобалізації, що визначає необхідність відповідної структурної перебудови вітчизняної економіки. Передусім це стосується управління грошовими потоками, створення і забезпечення повноцінного функціонування ринку капіталів, який в економіці розвинутих країн виконує важливі функції. З оптимізації процесів накопичення, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між підприємствами (фірмами, компаніями). Ефективність міжнародних ринків капіталу, як зауважує Вік Сіммонз, залежить від довіри суспільства, а її неможливо одержати без своєчасного надання повної, релевантної і надійної інформації – тобто, без належного рівня прозорості. Надійна структура корпоративної звітності необхідна світовим фінансовим ринкам [62, с. 11]. Необхідною умовою входження України у міжнародні ринки капіталу є зближення зі світовою практикою бухгалтерського обліку. За таких умов виникає потреба у структурній реорганізації економічних відносин, удосконаленні управління та облікової системи, яка повинна задовольняти запити суб’єктів господарювання щодо необхідної обліково-аналітичної інформації. Будь-які зміни в організації бухгалтерського обліку мають сенс тільки у тому випадку, коли вони зумовлені потребами системи управління. Система обліку повинна органічно вписуватись у загальну організаційну структуру управління [176, с. 103]. На сучасному етапі розвитку виробничих відносин в Україні такі зміни очевидні. Визначення шляхів удосконалення обліку неминуче пов’язано з капіталом – основною складовою системи управління, оскільки капітал у широкому розумінні – це все, що здатне приносити дохід [265, с. 146], це фактор виробництва [175, с. 84]. Він є необхідною умовою організації та здійснення підприємницької діяльності, джерелом формування активів підприємства. Чим більша здатність капіталу до розширеного відтворення – тим ефективнішою буде діяльність суб’єкта господарювання. Не випадково вітчизняні науковці визначають бухгалтерський облік як економічну науку господарювання – науку про ведення господарства [292, с. 3], як безперервне документально обґрунтоване відображення капіталу підприємства і процесів господарської діяльності [15, с. 8]. Дослідження суті капіталу як економічної категорії велися вченими різних країн протягом багатьох століть, практично, безперервно. Тому головні аспекти його участі у формуванні виробничих відносин вивчені досить глибоко та всесторонньо. У наукових дослідженнях від стародавніх філософів до сучасних учених-економістів простежується зв’язок капіталу з накопиченням багатства, яке «бере участь в процесі виробництва» (Е. Вреден [44, с. 107]) та «утворює додану вартість» (А. Сміт [284, с. 54]). Капітал – це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає [218, с. 210], це – «кошти для інвестицій або кошти, що можуть бути використані для продукування подальшого багатства» [348, с. 24; 350, с. 165]. «Капітал є джерелом утворення багатства інвесторів підприємств, добробуту найманих працівників та через фінансову систему країни - усіх членів суспільства» [343, с. 18]. Відносно накопичення капіталу ще філософ Аристотель зауважував: «Всі, хто займається грошовими оборотами, прагнуть збільшити свої капітали до безмежності» [4, с. 26]. «Тільки в руках приватних осіб починають нагромаджуватися капітали. Деякі з них, природно, прагнуть використовувати їх для того, щоб зайняти роботою працелюбних людей, яких вони забезпечують матеріалами та засобами існування, розраховуючи отримати вигоду від продажу результатів їх праці або на тому, що, ці працівники додали до вартості оброблюваних матеріалів» [284, с. 50].