Методологічні основи формування облікової політики

Методологічні основи формування облікової політики Визначення принципів облікової політики є складовою теорії і методології бухгалтерського обліку. Саме поняття «методологія» визначається як наукові принципи побудови методів, тоді як термін «теорія» пов’язаний із пошуком напрямків у науці, які розкривають принципи і методи визначення кращих варіантів вирішення господарських явищ. Наукова термінологія щодо понять «методологія», «теорія», «методика», «практика» визначилась досить давно і має таке трактування [210, с. 617; 211, с. 662-663; 212, с. 507-508]: методологія – вчення про науковий метод пізнання і перетворення світу, його філософська, теоретична основа; сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкта їх пізнання; теорія – логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке базується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності; вчення про певну сукупність явищ, галузь знань, створене на підставі такого узагальнення; сукупність узагальнених положень, які становлять певну науку чи розділ науки; методика – сукупність взаємопов’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи; практика – діяльність людей, спрямована на перетворення матеріального світу; життя, дійсність як галузь застосування й перевірки достовірності певних настанов або висновків. На підставі наведених узагальнених дефініцій С. В. Свірко щодо бухгалтерського обліку пропонує наступне формулювання розглянутих термінів [279, с. 112]: «методологія бухгалтерського обліку» – це система методів, інструментів, форм, засобів, способів та прийомів наукового пізнання предмета і об’єктів бухгалтерського обліку та наука про цю систему; «теорія бухгалтерського обліку» являє собою вчення про базові основи – предмет, метод, об’єкти, функції і завдання – та сукупність узагальнених положень бухгалтерського обліку, що відображають напрацьований практичний досвід і основні закономірності в межах цієї системи; «методика бухгалтерського обліку» є сукупністю логічно пов’язаних способів і прийомів практичної реалізації функцій і завдань бухгалтерського обліку на практиці; «практика бухгалтерського обліку» – цілеспрямована діяльність людей, зайнятих обліковою працею, у процесі якої вони через застосування і закріплення теоретичних знань здійснюють опрацювання інформаційного поля фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою розв’язання певних облікових завдань. Методології бухгалтерського обліку присвячено праці багатьох вчених [145, с. 148; 260, с. 212; 262, с. 146; 264, с. 78-85; 181, с. 478; 165, с. 91-98 та ін.]. Досить ґрунтовне визначення теорії бухгалтерського обліку надано Ф. Ф. Бутинцем: «під теорією обліку слід розуміти вчення про узагальнений досвід (практику), яке формулює наукові принципи і методи, які дозволяють узагальнити і пізнати названі процеси і явища, проаналізувати вплив на них різних факторів і запропонувати заходи по їх використанню у практичній діяльності людей» [264, с. 79]. автор доктор економічних наук Житний Павло Євгенович