Інтеграційне підґрунтя й динаміка розвитку національних суб’єктів господарювання

Інтеграційне підґрунтя й динаміка розвитку національних суб’єктів господарювання Такий детальний розгляд рівня розвитку ІКТ технологій було проведено з метою відображення можливості утворення зв’язків "кожен з кожним" і перетворення національної економіки в інфократичну систему. Домінування в такій системі найбільш інформованих і готових до інновацій гравціі [198, с. 40] максимізує можливі вигоди від скоординованої діяльності [211, с. 19]. Інфократичні тенденції перетинаються також з Законом України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства" № 537-V від 9.01. 2007 р. Відповідно до нього формуватиметься й інформаційна економіка – сучасна форма економічної діяльності, заснована як на гло¬ба¬ль¬ному інтегрованому електронному середовищі й програмному забезпеченні, де до¬мінують знання й інформація, так і на високій динаміці попиту та пропозиції з боку науки. Причому мова йде не тільки про велику питому вагу надходжень у ВВП країни від виробництва інформації з інформації і за її допомогою, але й про необхідність утворення національних інноваційних та конкурентних товариств з окремих учасників ринку [60, с. 44]. Орієнтуючись же на працю О.І. Пушкаря та Т.І. Лепейко [370] можна підтвердити думку про необхідність створення інтегрованих середовищ навчання, де відбуватиметься комерціалізація нових знань [133]. Отже, концептуально-методологічною основою створення умов для про-гресивного економічного зростання на основі дифузії інноваційних знань, на ду-мку автора, може бути орієнтація на інтеграцію бізнес-процесів різних суб’єктів господарювання й оптимізацію взаємин, що виникають під час їх стратегічної взаємодії. Подальше викладення матеріалу базуватиметься на поданому у ст. 55 Господарського кодексу України [83] визначенні, згідно з яким суб'єктів госпо-дарювання слід розуміти як "учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність гос-подарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідаль-ність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством". Разом з тим вважаємо доречним у деяких випадках змінювати тлумачення підприємства й суб’єкта господарювання поняттям актора – соціальної одиниці, суб’єкта економічних або соціальних відносин [204, с. XXV]. Така інтерпретація дозволить у дисертаційному дослідженні одночасно ви-користовувати здобутки як неокласичної, так і інституціональної економічної теорії. Отже, під акторами та суб'єктами господарювання можна розуміти як господарські організації (всі види означених у Господарському кодексі [83] юридичних осіб), так і окремих громадян (за умови законодавчої реєстрації їх діяльності). Кількісні та якісні характеристики параметрів і динаміки зростання суб’єктів господарювання наведені у табл. Б.1 та на рис. Б.1 відповідно. При цьому відсутність належного рівня організації взаємодії такої значної кількості суб’єктів господарювання в межах національної економічної системи може постати найбільшою причиною виникнення кризових явищ.