Концептуальні підходи до обґрунтування інтеграційних процесів суб’єктів господарювання

Концептуальні підходи до обґрунтування інтеграційних процесів суб’єктів господарювання Відсутність єдиного підходу до визначення сутності феномену інтеграції вимагає агрегування найбільш цінних елементів з наявних концептуальних підходів до єдиного теоретико-методологічного базису управління інтеграційним розвитком суб’єктів господарювання. Основу для цього може скласти пропозиція Г. Антонова відносно виділення (за ознаками ухвалення рішення про інтеграцію та визначення механізмів і критеріїв вибору об'єктів для інтеграції) чотирьох головних підходів до реалізації інтеграційних процесів: технологічного (підприємства об'єднуються вздовж технологічного ланцюга з урахуванням виробничої сумісності й специфічності активів), маркетингового (на основі аналізу стану й перспектив розвитку ринків, на яких функціонує чи планує переорієнтувати свою діяльність певна ІСБ), ситуаційного (орієнтація на підтримку життєдіяльності, сталості функціонування й збереження потенціалу з урахуванням обурення середовища) й випадкового (виходячи з наявності вільних коштів на основі критерію можливості придбання) [10]. У межах такого агрегування можна розподілити всю множину наявних теорій та концепцій так, як це представлено на рис. 1.28 (їх інтеграційне підґрунтя буде розглянуто при подальшому викладенні матеріалу дослідження). При цьому можна відстежити й взаємообумовленість і компліментарність розглянутих концепцій. Перші два з вказаних підходів у більшій мірі передбачають інтеграцію у вигляді концерну, решта ж базується на конгломеративній формі (рис. 1.13). Окрім того, технологічний підхід найбільш тісно перекликається з неокласичною економічною теорією та є безпосереднім відображенням так званої технологічної концепції фірми. Неокласики вважали, що поведінка економічних суб’єктів спрямована на максимізацію корисності, а цільова функція фірми розглядалася ними як одновимірна. Відповідно формальним завданням поставало завдання максимізації прибутку, яке вирішувалося в умовах заданих ринкових і технологічних параметрів [462, с. 404]. Розвиваючи дане положення, А.Я. Бутиркін стверджує, що в межах технологічного підходу фірма розглядається у вигляді структури, яка оптимізує витрати при певному обсязі виробництва, обумовленому певними технологічними особливостями. Залежність витрат від обсягу визначає технологічну межу фірми, горизонтальні й вертикальні межі зростання [45, с. 10]. Більш того, навіть будь-які новації не можуть бути реалізовані або розповсюджені, доки не будуть сформовані належні умови для розвитку цілісної системи сполучених виробництв [208, с.39]. Отже, технологічне обґрунтування інтеграції полягає у такій організації виробництва, яка дозволяє завдяки збалансованості нововведень, синхронізації бізнес-процесів на підґрунті їх технологічної обумовленості й додатковості пе-реваг спеціалізації й диференціації виробництва панувати на ринку. В більшості з наявних джерел [45; 95] технологічний підхід пояснює потребу в інтеграції через ефекти економії від масштабу (зниження витрат на одиницю зробленої продукції при розподілі постійних витрат на все більшу кількість виробленої продукції) та економії від різноманітності (поєднання декількох різних видів виробництва, використання того самого ресурсу або технології одночасно в декількох процесах або орієнтація на додатковість в характері попиту).