Суть регіональної політики житлового будівництва та її місце в структурі регіональної політики

Суть регіональної політики житлового будівництва та її місце в структурі регіональної політики Для того, щоб зрозуміти суть, завдання і функції регіональної політики житлового будівництва, важливо дослідити тлумачення регіональної політики загалом. Зауважимо, що термін «регіональна політика» набув надзвичайного поширення протягом кількох останніх десятиліть. Ним оперують в царинах таких наук, як регіональна економіка, розміщення продуктивних сил, державне управління, соціальна й економічна географія та ін., а також в практиці управлінської діяльності. Поняття «регіональна політика» стало фундаментальною міждисциплінарною категорією. Але, незважаючи на це, на сьогоднішній день відсутнє єдине універсальне тлумачення цієї дефініції. Регіональна політика вивчалася з різних боків і під різними кутами зору. Їй присвячені дослідження таких відомих вчених, як Е.Б.Алаєв, З.С.Варналій, З.В.Герасимчук, В.М.Геєць, Ю.Н.Гладкий, А.Г.Гранберг, Б.М.Данилишин, М.І.Долішній, В.А.Поповкін, В.К.Симоненко, М.І.Фащевський, Л.Г.Чернюк, Л.Т.Шевчук, А.І.Чистобаєв та ін. Отже, врахування максимальної кількості ознак дасть можливість сформулювати всеохопне тлумачення суті регіональної політики. Такі спроби були зроблені неодноразово. В результаті в довідковій літературі регіональна політика трактувалася: за сферою діяльності (сфера діяльності держави; сфера діяльності регіональної (місцевої) влади щодо управління соціально-економічним розвитком регіону (міста)); за територіальним поширенням (національний і регіональний рівень); за суб’єктами регіональної політики (окремі посадові особи, наприклад, Президент України, Верховна Рада України як найвищий у державі законодавчий орган, органи державної виконавчої влади всіх рівнів, органи місцевого самоврядування, окремі юридичні особи -установи, організації і підприємства, громадські організації); за структурою (економічна, промислова, соціальна, житлова, демографічна, екологічна, науково-технічна та ін.); за вибірковістю пріоритетного фінансування (регіональна політика щодо розвитку депресивних, проблемних, прикордонних регіонів); за розв’язанням національно-етнічних питань тощо [172, 195].