Поняття кредитоспроможності підприємств та основні принципи їх кредитування комерційними банками

Поняття кредитоспроможності підприємств та основні принципи їх кредитування комерційними банками Проблема поверненості кредиту є ключовою в процесі кредитування. У багатьох первісних народів активно викорис¬товувалися система позик під роботу і навіть рабство за борги. Той, хто не міг повернути боргу за отриманою позикою, ставав рабом свого кредитора. Та й сучасні економісти на важливість повернення коштів позичальником наголошується уже при визначенні кредиту. Так Васюренко О.В. зазначає, що як економічна категорія кредит — це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичаль¬ником з приводу поворотного руху вартості. Суб'єктами кредит¬ної угоди можуть виступати будь-які юридичне самостійні гос¬подарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового за¬позичення вартості в грошовій або товарній формі [16, с.109]. Даний автор спеціально підкреслює поворотність вартості під час кредитних відносин. Аналогічно на поперененість коштів при наданні кредиту наголошується і в інших визначеннях кредиту [13, 18, 20]. Економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди беруть участь не менш ніж дві сторони: кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит і позичальник - сторона, що зацікавлена в одержані позики для досягнення своєї певної мети. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди (Рис.1.1), а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позики, - є об’єктом кредиту. Об'єкт кре¬дитної угоди — позикова вартість, відокремлення якої пов'язано з характером руху від кредитора до позичальника та від пози¬чальника до кредитора. Необхідність повернення позикової вар¬тості позичальником зумовлюється збереженням права власності на неї кредитора, а забезпечення повернення досягається в про¬цесі використання позикової вартості в господарській діяльності позичальника. При цьому основними стимулюючими мотивами кредитних угод з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позикового процента, а з боку позичальника — покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу в результаті використання позикової вартості [26, с.30]. Кредитоспроможність позичальника означає спроможність юридичної або фізичної особи повністю і в строк розрахуватися по своїх боргових зобов'язаннях [7, c. 20]. Кредитоспроможність клієнта у світовій банківській практиці була і є одним з основних об'єктів оцінки при визначенні доцільності і форм кредитних відносин. Спроможність до повернення боргу зв'язується з моральними якостями клієнта, його майстерністю і видом занять, ступенем вкладання капіталу в нерухоме майно, можливістю заробити засоби для погашення позички й інших зобов'язань у ході процесу виробництва й обігу. Проблема оцінки кредитоспроможності позичальника банку не досить розроблена. Насамперед, уточнення потребує сам термін “кредитоспроможність”. Розповсюдженим є таке його визначення, як здатність суб’єкта (фізичної особи чи підприємства) цілком і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями, що не відрізняє його від іншого терміна – «платоспроможність».