Роль розвитку потенціалу машинобудівного підприємства в забезпеченні зростання його конкурентоспроможності

Роль розвитку потенціалу машинобудівного підприємства в забезпеченні зростання його конкурентоспроможності У сучасних умовах зростання конкуренції на ринках машинобудівної продукції виникає гостра необхідність визначення стратегічних напрямів розвитку потенціалу на машинобудівних підприємствах. Стратегічне управління потенціалом машинобудівного підприємства направлене на формування й використання конкурентних переваг, необхідних для досягнення стратегічних цілей підприємства у наступному періоді. М. Портер визначає конкурентні переваги як сукупність чинників, що визначають спроможність підприємства до ефективної конкурентної боротьби, а саме продуктивність використання ресурсних компонентів його потенціалу [153]. У зв'язку з цим завдання підвищення ефективності функціонування машинобудівного підприємства ототожнюється із завданням підвищення його конкурентоспроможності, де під ефективністю розуміється відповідність результатів функціонування поставленій кінцевій меті або системі цілей діяльності підприємства. Таким чином, потенціал машинобудівного підприємства найдоцільніше розглядати як невід'ємний елемент системи, дії якої спрямовані на досягнення конкурентних переваг підприємств даної галузі. Отже, виникає необхідність управління процесом поліпшення стану й ефективністю використання потенціалу машинобудівних підприємств. На початковому етапі дослідження потенціал підприємства предстає як віддзеркалення стану внутрішнього середовища підприємства, тобто як деяка система властивостей, що характеризує його зовнішні відносини в цілісних проявах. Такими властивостями потенціалу підприємства, як системного об'єкта, є: цілісність; складність; структурність; динамічність; відвертість; інерційність; еластичність; пропорційність; стабільність; синергічність; адаптивність; гнучкість; оптимальність; достатність; мобільність; обмеженість у часі; спрямованість використання потенціалу підприємства [135 ,c. 8]. О. М. Тищенко та О. С. Головко, досліджуючи стратегічний аспект, разом із загальними характеристиками системи пропонують враховувати наступні параметри, які дозволяють розглядати систему в стратегічній перспективі: конгруентність (від лат. congruentis - відповідний, співпадаючий) - рівень відповідності реального стану системи уявленням про неї; емерджентність (від англ. emergent - що раптово виникає) - система в цілому характеризується новою якістю (здатністю, параметром), що не є просто арифметичною сумою якостей її елементів; передбаченість - ступінь можливого прогнозування стану як елементів, так і системи в цілому; керованість - можливість цілеспрямованого проведення змін стану елементів системи [178, с. 116]. При цьому особливістю дослідження потенціалу підприємства як системи є те, що її властивості можуть виявлятися не одночасно, а у відповідності до змін чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Аналіз публікацій з проблематики формування потенціалу підприємства [1, 2, 8, 54, 66, 81, 116, 143, 165, 178, 194, 199, 201] дозволяє виділити такі основні особливості даної економічної категорії: - потенціал характеризує можливості системи, що визначаються станом та ефективністю використання його ресурсних складових; - ресурсні складові потенціалу підприємства обумовлюють здібніть підприємства проводити ефективну виробничо-господарську діяльність; - до складу потенціалу підприємства входять ресурси, що утворюють виробничу систему яка забезпечує безперервність і ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства; його своєчасну реакцію на вплив зовнішніх факторів. При цьому розвиток потенціалу підприємства повинен відбуватися відповідно до потреб зовнішньо-економічного середовища, що дозволить врахувати інтереси всіх учасників цього процесу.