Аналіз методів управління потенціалом вітчизняних машинобудівних підприємств у сучасних умовах

Аналіз методів управління потенціалом вітчизняних машинобудівних підприємств у сучасних умовах Розвиток ринкових відносин в Україні сприяло виникненню на внутрішніх ринках країни умов для змагальної діяльності між виробниками за обмежений платоспроможний попит споживача - конкуренції. Управління машинобудівним підприємством в умовах постійної конкурентної боротьби потребує від вищої ланки управління застосування такої системи, що дозволить використовувати, розвивати й акумулювати необхідні ресурси, використання яких буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності підприємства. Багатогранність і складність проблеми управління машинобудівним підприємством сприяло розвитку системи стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства. В основі широко розповсюдженої наукової школи, що вивчає проблеми стратегічного управління підприємством, яка представлена такими відомими зарубіжними вченими, як І. Ансофф, М. Портер, П. Ф. Друкер, А. Дж. Стрікленд, Б. Карлоф, А. А. Томпсон та ін., лежить віковий досвід розвитку ринкових відносин. Використовуючи дослідження закордонних вчених, варто враховувати відмінні риси функціонування закордонних підприємств в умовах високого рівня розвитку фінансової сфери, сформованої бізнес-культури, законодавчої бази, що регулює права й обов'язки всіх учасників ринку, і т. ін. Інформація, отримана із закордонних наукових джерел, має високу теоретичну й практичну цінність і лежить в основі розвитку низки напрямів сучасної науки й економіки України. Дослідженню стратегічного управління в умовах трансформаційного розвитку економіки на території пострадянського простору присвячена безліч робіт різних авторів, серед яких слід зазначити Г. Л. Азоєва, А. І. Анчішкіна, О. С. Віханського, А. Е. Воронкову, А. М. Гальчинського, В. М. Геєця, А. П. Градова, А. М. Кінаха, І. Н. Герчикову, А. В. Гринєва, Ю. Б. Іванова, А. Б. Ідрісова, М. О. Кизима, М. І. Книша, М. І. Круглова, Т. С. Клєбанової, І. І. Лукінова, В. Маркову, В. Д. Нємцова, І. П. Отенко, В. С. Пономаренко, С. А. Попова, А. І. Пушкаря, О. М. Тищенко, О. М. Тридіда, Р. А. Фатхудінова, З. С. Шершньову, О. М. Ястремську та ін. У своїх роботах вітчизняні вчені-економісти вивчають особливості стратегічного управління підприємством у сучасних умовах розвитку ринкових відносин. Таким чином, виконується перехід від формалізованого підходу до дослідження процесу стратегічного управління підприємством. Аналіз інформації про тенденції розвитку стратегічного управління на групі машинобудівних підприємств України (перелік яких представлений у додатку Д), відповідно до наданих звітів довгострокового планування їхньої виробничо-господарської діяльності, дозволяє зробити висновок, що розробка й застосування окремих методів і підходів до управління розвитком на машинобудівних підприємствах часто має необґрунтований і безсистемний характер, а в більшості випадків взагалі відсутній.