Оцінка ефективності існуючих методів запобігання негативному впливу павод-ків та їх прогнозування

Оцінка ефективності існуючих методів запобігання негативному впливу павод-ків та їх прогнозування Запобігання руйнівній дії гірських річок у Карпатському регіоні в минулому зводилась, в основному, до розчищення русел та укріплення берегів. Пізніше почало-ся будівництво захисних дамб на окремих ділянках заплав річок та загат і півзагат з метою захисту певних населених пунктів від затоплення, а ґрунтів  від перезволо-ження і заболочення. Таке локальне вирішення часто призводить до ще більших нега-тивних наслідків. Тенденція зростання збитків від паводків характерна не тільки для України, а й для багатьох країн світу, оскільки темпи освоєння затоплюваних терито-рій значно випереджують темпи будівництва споруд для їх захисту і в цілому розмір збитку від паводків перевищує розмір ефекту, який досягається і в нинішній час від будівництва захисних споруд [23, 84]. Проблему захисту об’єктів економіки від паво-дків можна вирішити, якщо нею займатися не на окремих ділянках річки, а на усьому басейні і якщо освоєння заплавних земель буде взаємопов’язане з будівництвом інже-нерних захисних споруд (ІЗС). На сучасному етапі створені надійні конструкції для захисту земель і об’єктів від паводків [147]. Однак вони не знаходять достатньо ши-рокого застосування на практиці. Це пояснюється по-перше, занадто великою вартіс-тю інженерних захисних споруд; по-друге, тим, що кількість продукції, яка вирощу-ється на сільськогосподарських угіддях і випускається на промислових підприємствах, від будівництва захисних споруд, як правило, суттєво не збільшується. Ефективність захисних заходів виявляється насамперед у запобіганні збитку сільському господарст-ву, промисловості та населенню. По-третє, методи визначення збитку від паводків і методика визначення ефективності від будівництва захисних споруд ще недостатньо розроблені. На сучасному етапі для захисту від паводків використовують такі заходи: 1) регулювання стоку річок шляхом будівництва комплексних гідровузлів з акуму-люючими водосховищами; 2) обвалування земель заплави; 3) регулювання стоку річок разом з обвалуванням земель; 4) розроблення і впровадження науково-обгрунтованої системи ведення сільсько-господарського виробництва у долинах річок з урахуванням фактору паводків. Запобігання руйнівній дії паводків має багатовікову історію, однак аналіз його досвіду переконує в тому, що ні обвалування річок, ні укріплення їх берегів, ні роз-чищення русел, ні будівництво перепадів не можуть забезпечити надійного захисту від катастрофічних паводків, які змітають усе на своєму шляху. Максимально вирішити ці проблеми можна при умові перехоплення паводкових вод у горах, не чекаючи, поки вони хлинуть у долину. З цією метою у верхів’ях най-небезпечніших, з точки зору паводку річок, будуються греблі, створюються водосхо-вища, в яких затримуються надлишкові води. Згідно проектів, усі водосховища, за рахунок зарегулювання повинні зменшувати висоту паводку забезпеченістю 1% у 3 – 4 рази. Коли ж загроза минає, воду поступово спускають у долини. Цьому способу за-побігання руйнівній дії паводків слід надати перевагу, не дивлячись на великі однора-зові затрати, бо ж як свідчить вітчизняна і закордонна практика, спорудження на гір-ських річках регулюючих водосховищ нерідко повністю розв’язує проблему захисту як від повеней, так і паводків 21. Однак як свідчить практика інженерні споруди не завжди в змозі зарадити біді. Навіть за наявності всього комплексу технічних засобів протипаводкових заходів ефе-ктивне запобігання руйнівній дії, боротьба чи зменшення збитків від паводків, а та-кож оптимальне використання паводкових вод для забезпечення водними ресурсами економічних потреб регіону можливі лише при наявності завчасних і достовірних прогнозних даних про об’єм і динаміку водного режиму річок, ставків, водосховищ, осушувальної мережі тощо, у майбутньому періоді. Але якщо ще врахувати той факт, що технічних засобів руйнівній дії паводків у регіоні недостатньо з причини нестачі коштів як на побудову нових, так і експлуатацію існуючих, та й не скрізь їх можна побудувати то значення прогнозів значно підвищується. За даними А. Коршунова, Н. Коршунова, В. Ламанова та М. Шаймарданова [18, с. 93] майже 70% стихійних лих обумовлено саме явищами метеорологічного або гід-рологічного походження. Тому діагноз і прогноз надзвичайних ситуацій у більшості випадків ґрунтується на аналізі гідрометеорологічних умов і передумов. Витрати на прогнозування і забезпечення готовності до стихійних лих як мінімум на порядок ме-нші величини збитку, якого завдяки цьому вдається запобігти. Таким чином, в кінце-вому результаті відбувається економія фінансових ресурсів, не говорячи про можли-вість запобігання безповоротних втрат людських, природних і культурних ресурсів. Особливо тривожною є тенденція зменшення обсягу спеціалізованого гідроме-теорологічного забезпечення сільського господарства. Хоча сільськогосподарське ви-робництво – це одна з тих галузей економіки, де грамотне використання даних про клімат, довгострокових і короткострокових прогнозів погоди і штормових попере-джень, здійснення захисних заходів від паводків дають, як показує зарубіжна і вітчиз-няна практика, досить відчутний економічний ефект. У зв’язку з цим дуже важливо забезпечувати спеціалізовані гідрометеослужби математичними моделями та програмами розрахунку метеорологічних та гідрологіч-них явищ, спрямованих на попередження і своєчасне підготовлення до паводків. Вирішення задач прогнозування повеней та дощових паводків отримало науко-ве обґрунтування у працях Гідрометцентру України, УкрНДГМІ та інших зональних науково-дослідних закладів. автор кандидат економічних наук ПЕТРУК ІРИНА РОСТИСЛАВІВНА