Природно-кліматичні умови Українських Карпат, їх особливості та головні причини формування паводків

Природно-кліматичні умови Українських Карпат, їх особливості та головні причини формування паводків Крайня західна частина України – це волога, помірно тепла область з бурозе-мно-лісовими ґрунтами. У природному відношенні ця територія зі своїми біокліма-тичними, геоморфологічними і досить складними ландшафтними умовами відно-ситься до одного цілісного регіону. В центрі його у вигляді широкого поясу пролягає гірська система Українських Карпат. До гірського поясу з двох сторін прилягають передгірські та рівнинні території, на яких як в біокліматичному, так і в геологічному відношенні позначається безпосередній вплив Карпат. У зв’язку з цим тут виділяють три крупні морфоструктурні райони, які пов’язані з альпійськими тектонічними зонами: Прикарпаття, Карпати і Закарпаття. Кожному району притаманні свої геологічні і біокліматичні особливості. З південного заходу до гірської зони тягнеться смуга передгір’я. На його фоні виділяються Іршавська і Солотвинська котловини. Плоске дно Іршавської котловини становить загальну терасу річок Іршави і Боржави. Рельєф, особливо в західній її частині, хвилястий. Солотвинська котловина утворилася при впадінні в Тису її приток  Ріки, Тересви, Тереблі, і має рівнинний рельєф. На південний захід передгір’я пе-реходить у широку низину, яку називають Притисянською або Закарпатською, що на 250  300 м нижче Прикарпатської височини. Для Прикарпаття характерний пасмово-горбистий рельєф з абсолютними ви-сотами 350  500 м і більше над рівнем моря. Характерною рисою Карпатського регіону є вертикальна поясність, обумовлена зміною температур залежно від висоти місцевості над рівнем моря. Ґрунти, які залягають у різко відмінних кліматичних умовах, відрізняються, перш за все, своєю придатністю для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур. Тому ґрунти Карпат розділені виходячи з потреб сільськогосподарського виробництва, за вертикальними кліматичними поясами. Нині в Карпатах виділяють такі пояси: дуже холодний – вище 1800 м, холодний – 1800 - 1100 м, помірно холодний – 1100 - 800 м, помірно теплий – 800 - 250 м і теплий – нижче 250 м (лише в Закарпатті). Першому кліматичному поясу відповідають буроземи кислі оторфовані дуже холодні, другому  буроземи кислі високо гумусні холодні, третьому  буроземи кислі середньо гумусні помірно холодні, четвертому  буроземи кислі малогумусні і слабогумусовані помірно теплі й останньому  буроземи кислі слабогумусовані теплі. У більшості цих ґрунтів верхні шари до глибини 0,2 – 0,4 м суглинисті, крихкі; глибші (до 3,5 м)  важкі за гранулометричним складом, слабоводопроникні горизонти, які поступово переходять у породи. Це обумовлює застій у верхніх шарах ґрунту поверхневих вод і розвиток глейових процесів [64]. Розташований у Центральній Європі, відносно близько до Атлантичного океану, Карпатський регіон знаходиться в зоні помірного клімату, який характеризується поступовим переходом від морського до континентального. Клімат і погода регіону формуються під впливом як Атлантичного океану, так і континенту Євразії. На нього впливають озорські та сибірські антициклони, південні та південно-західні циклони, що надходять з Атлантики і Середземного моря, а також полярні та ультраполярні вторгнення арктичного повітря у Східну Європу [128]. Карпати істотно впливають на циркуляційну діяльність. Протягом року тут ві-дмічається близько 100 випадків циклонічних утворень. Тривалість існування цик-лонічної погоди змінюється від 15 – 18 годин для місцевих циклонів і до 30 – 57 годин для циклонів, які надходять у цей район. Зимою циклонічна діяльність часто розвивається на полярному фронті, вна-слідок чого виникають потоки атлантичного повітря з південного заходу. Нерідко приймає участь і холодне континентальне повітря зі Східної Європи, що призводить до різкого пониження температури повітря. Літом циклони, які надходять з Атлантики і Середземного моря, викликають у Карпатах значні дощі, грози, сильні шквали, зливи, що приводить до паводків і се-левих потоків. Повторюваність таких циклонів впродовж літа складає до трьох ви-падків [128]. Восени відбувається поступове відновлення циркуляційних процесів, харак-терних для цього сезону. Починає розвиватися сибірський антициклон, переміща-ються антициклони із заходу. За рахунок вирівнювання в цей час температурних ві-дмінностей між континентальним і морським повітрям перша половина осені вияв-ляється теплою і відносно сухою. У другу половину збільшуються температурні ко-нтрасти між сушею і морем, що приводить до активізації циклонічної діяльності. Великий вплив на клімат чинить вертикальна зональність. З висотою падає сума активних температур, збільшується кількість опадів, вологість повітря і ґрунту. Так, для Закарпатської низовини середня температура січня становить -2...-3 С, у передгір’ях -3...-4 С, в горах -5...-9 С, а червня, відповідно, +20...+21 С, +17...+18 С, +6 С. Річна кількість опадів у низовині складає 600 - 700 мм, у передгір’ях – 800 - 1000 мм, у горах – 1000 - 1400 мм і більше. Вегетаційний період у низинній зоні продовжується до 233 днів. Середня ба-гаторічна сума активних температур за цей період становить 3330 С, дефіцит воло-гості повітря  870 мм, сума опадів  577 мм і випаровування  540 мм. Для Карпатського регіону характерна порівняно велика кількість опадів. Роз-поділяються вони нерівномірно як за територією, так і за сезонами року. Буває, що річні суми опадів у горах інколи становить 2000 мм. Вплив гір і великих височин на випадання опадів проявляється в тому, що вони сприяють підсиленню упорядкованих вертикальних рухів і конвекції, особливо у літній час. Це створює над горами сприятливі умови для активізації фронтальних розділів, які супроводжуються інтен-сивними зливами, грозами, шквалами [78]. Влітку дощі бувають локальні й регіона-льні. Локальні зливи охоплюють території розміром 25 - 40 км2 і тривають від 2 до 6 годин. Регіональні дощі випадають протягом 24 годин і більше. Такі природно-кліматичні умови зумовили у Карпатському регіоні найбільшу на Україні забезпеченість водними ресурсами. Так, на 1 км2 тут формується стік у 576 тис.м3 на рік, у той же час як у середньому по Україні – 88,5 тис.м3. Модулі стоку річок цього регіону коливаються в різні роки від 13,3 до 58,8, а максимальні досяга-ють 2500 – 3100 л/с км2 [104]. автор кандидат економічних наук ПЕТРУК ІРИНА РОСТИСЛАВІВНА