Економічна оцінка стану та вартості об’єктів протипаводкового захисту

Економічна оцінка стану та вартості об’єктів протипаводкового захисту Інженерні протипаводкові та меліоративні роботи у Карпатському регіоні проводяться з першої половини ХVIII ст. Паводки 1869, 1878, 1903, 1913 рр. спону-кали до будівництва водоскидних каналів та обвалування заплав. Перші водозахисні дамби були побудовані у 1863 р. на території Закарпаття. З метою протипаводкового захисту населених пунктів і територій у післявоєнний період у регіоні створено комплекс водозахисних гідротехнічних споруд шляхом будівництва нових і реконс-трукції раніше побудованих об’єктів (додаток А). Реально оцінити загальну вартість об’єктів протипаводкового захисту дуже важко, адже їх будівництво ведеться понад 150 років і більшість з них неодноразово руйнувались, відновлювались та реконструювались. Але знаючи їх кількість та середні параметри, про вартість можна судити за кошторисною вартістю будівництва нових типових об’єктів на сучасному етапі [103]. Нині вся кошторисна документація складається у порядку, встановленому державними будівельними нормами України ДБН-Д1.1.1-2000, згідно яких система ціноутворення у будівництві ґрунтується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів. Нормативними пока-зниками є ресурсні елементні кошторисні та укрупнені нормативи, до яких належать [134, с. 111]: – ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99); – ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3-99); – ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4-2000); – ресурсні елементні кошторисні норми на реставраційно-відновлювальні роботи (РЕКНрв) (ДБН Д.2.5-2001); – ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000); – ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин та механізмів (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7-2000). До укрупнених кошторисних нормативів належать ресурсні кошторисні норми (УРКН): – на будівлі та споруди в цілому; – на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати вартості будівництва. Решта витрат, які враховують вартість будівництва, визначаються не за нормами, а розрахунково. Кошторисна вартість будівель і споруд – це прогнозована будівельної продукції ( ), яка складається з наступних елементів [134, с. 112]: , (2.1) де – вартість будівельних робіт; – вартість робіт з монтажу технологічного устаткування; – витрати на придбання основного і додаткового технологічного устатку-вання; – інші витрати (утримання служби замовника, підготовка експлуатаційних кадрів, проектно-розвідувальні роботи). При обліку та плануванні будівництва будівельно-монтажні роботи об’єднують в одну статтю „будівельно-монтажні роботи”. Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт ( ) розраховується як сума прямих ( ) і загальновиробничих витрат ( ) та прибутку ( ): . (2.2) Із введенням у 2001 р. цих нових державних будівельних норм вартість буді-вельних і ремонтних робіт різко збільшилася (майже в 5-6 разів). Проектування об’єктів протипаводкового захисту у регіоні здійснюють – регі-ональний проектний інститут „Львівдіпроводгосп” Державного комітету України по водному господарству (м. Львів) та ВАТ „Укрводпроект” (м. Київ) за замовленням Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному госпо-дарству „Облводгосп” (м. Ужгород) . Так, у басейнах річок Тиси, Дністра і Пруту головна роль у захисті від паводків належить дамбам обвалування, довжина яких складає понад 1300 км [97]. Нині всі дамби будуються або реконструюються згідно ДБН-360-92 п.9.8 на пропуск витрат паводку 1% забезпеченості, а проектні відмітки гребеня дамб приймаються на 0,5 м вище рівня води цієї ж забезпеченості. Згідно БНіП 2.06.02.86 постійні споруди проектуються IV класу капітальності. Як правило, дамби земляні насипні, побудовані із місцевих суглинкових або глинистих ґрунтів з середньою висотою  3,3 м, шириною по гребеню  3,0 – 4,0 м. Укоси дамб закріплені, в основному, засівом травами, рідше – залізобетонними плитами та кам’яною засипкою у плетених клітках. Для забезпечення стійкості дамб, у деяких випадках, влаштовані земляні призми з обох укосів висотою 1,5 м і шириною 3,0 м. Для відведення ж поверхневого стоку вздовж низового укосу дамб передбачено влаштування придамбового каналу. Ґрунт з виїмки придамбового каналу використовується для насипання тіла дамби. Вартість будівництва (відновлення) та параметри типових для Карпатського регіону дамб обвалування, зруйнованих під час проходження паводку 4-6 листопада 1998 р. на р. Тисі в районі м. Тячів, с. Королево та с. Бобове Виноградівського ра-йону, виконаних у 1999 р., наведено в додатку Б. Вища вартість відновлення дамби в районі с. Королево на ділянці №1 та с. Бобове викликана тим, що під час паводку попередні дамби на цих ділянках були повністю зруйновані і на їх місці вимито ко-тловани середньою глибиною відповідно 6,4 та 5,0 м на всій довжині прориву. Схема типової дамби спорудженої на р. Тисі, в районі прориву (ділянка №1) с. Королево, наведена у додатку В (рис. В.1), а зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва дамби у додатку Д. У гірських частинах річок під впливом швидкої течії поступово розмивається і понижується дно, а вимитий при цьому матеріал зноситься і відкладається на рів-нинних ділянках, де відповідно дно підвищується та створюються штучні підпори. Під час паводків цей процес значно прискорюється, що збільшує висоту паводків, підвищує їх руйнівну силу, спричиняє виходу більшої кількості паводкових вод на заплаву і як наслідок збільшує збитки. Це все потребує різноманітних заходів для запобігання розмиву дна річок у горах, зменшення там швидкості течії, укріплення берегів, розчищення дна, влаштування прокопів і нарощування висоти водозахисних дамб на рівнинних ділянках річок. Таким чином, на гірських ділянках річок з великими ухилами їх дна для запо-бігання розмиву дна русла і зменшення швидкості течії використовують загати, швидкотоки, багатоступінчасті перепади та консольні перепади. Загати ще викорис-товуються для нарощування дна у місцях його розмиву. Швидкотоки та перепади будуються дерев’яними, кам’яними, бетонними, залізобетонними та із місцевих ма-теріалів. Раціональність використання швидкотоку чи перепаду встановлюється на основі економічного порівняння варіантів. Досвід показав, що будувати ці споруди з нестійких матеріалів (дерева, місцевих матеріалів) не доцільно, адже досить часто це призводить до ще більших негативних наслідків тому, що вони не витримують значних витрат води під час паводків, руйнуються, створюють затори і тим самим ще більше підвищують рівні води. Останнім часом швидкотоки, багатоступінчасті перепади та консольні перепади не будуються. Берегозакріплюючі споруди у системі протипаводкового захисту в регіоні складають понад 530 км. Для закріплення берегів використовують, в основному, га-біони, рідше – збірні залізобетонні плити та блоки. Широке поширення отримало тут також біологічне кріплення, яке застосову-ється на гравелистих і галькових відкладеннях у заплавах річок для стабілізації їх русел, закріплення легкорозмивних відкладень, відновлення рослинного шару. Хо-роші експлуатаційні показники має біологічне кріплення у комплексі з габіонним 125. Найбільш поширене габіонне кріплення в основі укосу берега (дна) шириною 4,0 м і кріплення укосу шириною до 4,0 м виконуються з безкаркасних габіонних ящиків розміром 3,0 × 1,0 × 0,5 м з оцинкованого дроту діаметром 4 мм, засипаних нестандартним каменем. Вище габіонного кріплення виконується кріплення кам’яним накидом товщиною 0,35 м у плотових клітках розміром 1,0 × 1,0 м. Вартість типового кріплення правого берега р. Тересви у с. Нересниця Тячів-ського району, з метою захисту його від розмиву, на ділянці нижче залізничного моста, виконаного у 2000 р., наведена у табл. 2.3, а схема у додатку В (рис. В.2). Важливим заходом запобігання негативному впливу паводків стало регулю-вання русел. Найбільш поширені види регулюючих споруд на річках Карпат  пів-загати, прокопи, траверси, струмененаправляючі дамби та інші.