Економіко-екологічна оцінка впливу дощових паводків на сільськогосподарське виробництво у Карпатському регіоні

Економіко-екологічна оцінка впливу дощових паводків на сільськогосподарське виробництво у Карпатському регіоні З усіх галузей економіки найбільш страждає від паводків сільськогосподарське виробництво, на яке припадає близько 70% загального прямого збитку [45]. Внаслідок поверхневого стоку паводкових вод, затоплення і підтоплення земель регіон зазнає значних економіко-екологічних збитків. Щодо поверхневого стоку, то нестримно скочуючись з гір у долини, водні по-токи змивають верхній шар ґрунту, родючість якого формувалась тисячоліттями, утворюють вимоїни, яри. Водночас замулюються річки, заносяться продуктами змиву і розмиву луки, городи та інші угіддя, дуже затрудняється механізація польових робіт. Стік поверхневих вод уже сам по собі завдає шкоди, змив же верхнього шару ґрунту надовго знижує родючість землі [99]. Затоплення і підтоплення сільськогосподарських угідь та виробничих примі-щень у різні пори року приводить до повної або часткової втрати урожаю, пошко-дження та зниження продуктивності лісів, загибелі тварин, зниження продуктивності тваринництва через нестачу кормів, пошкодження виробничих приміщень, обла-днання, сільськогосподарської техніки, ліній електропередачі, зв’язку тощо. Еконо-мічні збитки, які оцінюються втратами від зниження обсягу виробництва продукції рослинництва та тваринництва, витратами на ремонт приміщень, техніки та інвен-тарю, пересіванням сільськогосподарських культур, закупівлю кормів тощо, скла-дають по Україні орієнтовно 205 млн. грн. щороку [59, с.23]. Як вже було сказано, найважливішою складовою природних ресурсів є земля, яка з її природними багатствами є основою рослинного і тваринного світу, основним засобом виробництва у сільському господарстві. Однак такою вона може бути лише у тому випадку, якщо вона має родючий шар ґрунту, який має сприятливі для росту рослин хімічні, фізичні і біологічні властивості. Цей родючий шар ґрунту може бути втраченим повністю і, як правило, безповоротно в результаті впливу паводків. Адже наслідком поверхневого стоку, затоплення і підтоплення земель, які виникають, в основному, після випадання інтенсивних дощів і проходження паводків є заболочення ґрунтів, змив гумусового шару, замулення верхнього горизонту неро-дючими алювіально-делювіальними наносами, вимивання корисних мінеральних солей, мікроелементів з продуктивного шару ґрунту та інші негативні явища. Внаслідок порушення (вилучення, вибуття) землі проходить зменшення, у бі-льшості випадків навіть втрата споживчої вартості, а вартість засобів, вкладених у землю, пропадає. Крім цього, негативним наслідком затоплення сільськогосподар-ських земель та сільських населених пунктів є також погіршення якості води в річках та водоймах через збільшення мутності води та концентрації біогенів і пестицидів, а також забруднення підземних вод. Оцінити такі екологічні збитки можна на основі визначення вартості компенсаційних заходів: осушувальних робіт, рекультивації земель, внесення органічних та мінеральних добрив, протиерозійних заходів тощо. Оцінений таким чином загальний розмір щорічних екологічних збитків по Україні становить в межах 77 млн грн [39]. Ґрунтовий шар землі, в принципі, є відтворювальним природним ресурсом, однак у природних умовах процес перетворення гірських порід у ґрунти дуже три-валий у часі і залежить від поєднання багатьох чинників ґрунтоутворення. Про це свідчить швидкість утворення ґрунтів на поверхні старих інженерних споруд (каналів, дамб, курганів), час побудови яких відомий. Одним із перших учених, який займався цим питанням у середині ХІХ століття, був академік Ф.І. Рупрехт [115]. Він обстежив біля м. Сєднєва у Чернігівській губернії близько 800 курганів, на яких за 600 років утворилися чорноземи потужністю від 15 до 23 см із вмістом гумусу 3,11 – 4,05%. Ці ґрунти мали меншу потужність і вміщу-вали менше гумусу ніж оточуючі ґрунти. А.Т. Земляницький [51] у 40-х роках ХХ ст. вивчав ґрунтові зразки на каналі у Волгоградській області, які мали вік 250 і 378 років. Отриманий ним матеріал свідчить про те, що на дні каналу, який проходить у важких суглинках і достатньо за-безпеченого вологою, за 378 років сформувався солонцевий ґрунт потужністю 11 см з гумусовим горизонтом, що вміщує 2,23 – 3,22% гумусу. За цей час на дні каналу із супіску, утворився ґрунт потужністю 23 см із вмістом гумусу 0,54 – 3,79%. В.А. Остроумов [88] дослідив, що поблизу залізничної дороги Барнаул – Бійськ у 50-річних виїмках утворився ґрунт, який мало відрізнявся як за потужністю гумусового горизонту, так і за вмістом гумусу від оточуючих ґрунтів і володів дос-татньо високою родючістю. З усіх цих джерел випливає, що утворення ґрунтів у різноманітних природних умовах проходить дуже повільно і своєрідно. Однак при інтенсивному ціленаправ-леному проведенні комплексу заходів процес гумусоутворення у гірських породах можна значно прискорити шляхом внесення підвищених норм органічних добрив – торфу, гною, компостів, які оптимізують реакцію середовища, але це потребує до-даткових капітальних вкладень. Дослідження і розрахунки спеціалістів показують, що на відновлення 1 т втраченого гумусу необхідно внести у ґрунт 20 т органічних до-брив [34]. При вилученні (вибутті) ділянки землі сільськогосподарського призначення сумарні втрати складаються із втрат, обумовлених ліквідацією базису розміщення і засобу виробництва. Втрати базису виробництва тим відчутніше, чим вигідніше, ра-ціональніше була розташована ділянка відносно пунктів збуту, чим краще вона була забезпечена налагодженими зв’язками щодо діючих транспортних ліній тощо. Вилучення (вибуття) землі як засобу виробництва означає втрату діючої ро-дючості земельної ділянки. Теоретично, звичайно, можлива заміна будь-яких ділянок земель вкладенням коштів. Компенсація природної родючості економічною ро-дючістю, обумовленою вкладенням капіталу у землю, потребує як одноразових затрат на освоєння нової ділянки, так і щорічних затрат на новій ділянці, які прийдеться нести сільськогосподарському виробництву, щоб підтримати ті специфічні природні умови родючості, які втрачаються при вилученні (вибутті). При визначенні необхідних затрат на освоєння нових земель за можливості повинна бути врахована вартість відновлення втрат індивідуальних (частіше всього дефіцитних) особливостей ґрунтового шару втраченої території. автор кандидат економічних наук ПЕТРУК ІРИНА РОСТИСЛАВІВНА