Трудова мобільність як характеристика функціонування ринку праці

Трудова мобільність як характеристика функціонування ринку праці Ринкова економіка передбачає існування такої економічної категорії, як „ринок”. Сутність сучасного ринку можна визначити як сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, організаціями, установами та підприємствами різної форми власності, державою, включаючи національні органи, з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, а також механізм реалізації таких відносин відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу [1, с.158]. В економіці існують різноманітні види ринків, які класифікуються за різними ознаками. Розрізняють ринок товарів та послуг (ринки споживчих товарів, засобів виробництва, інвестиційних ресурсів), фінансовий ринок (ринки цінних паперів, кредитів, грошовий та валютний), ринок праці. У сучасній науці існують різні підходи до визначення ринку праці. Він є одним з найбільш досліджуваних об’єктів в економіці України. Від інтенсивності розвитку якого залежить стан економіки в майбутньому. В останні роки в економічній літературі більше уваги приділяється досліджуванню саме проблем розвитку ринку праці в Україні. Термін „ринок праці” широко обговорюється серед науковців. Так, Д.П. Богиня, О.А. Грішнова, Т.Г. Завіновська та М.М. Матюха дають таке визначення ринку праці: це система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і продажем послуг праці; також це економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію [2; 3; 4; 5]. На думку Е.М. Лібанової, ринок праці – це інститут взаємодії споживачів праці та її постачальників, тобто юридичних або фізичних осіб з одного боку і конкретних фізичних осіб, які мають певні фізичні і розумові здібності, професійні знання та навички, з іншого [6, с.6]. О.В. Волкова вважає, що ринок праці – це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили [7, с.14]. Російський вчений Б.М. Генкін стверджує, що ринок праці, перш за все, є механізмом узгодження інтересів осіб, що працюють за наймом, і працедавців. Крім того, на ринку праці проявляються інтереси держави, обумовлені необхідністю управління соціальними відносинами [8, с.335]. У сучасному економічному словнику дається таке визначення, що характеризує ринок праці: це сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Ринок праці можливий тільки за умови, що працівник є власником своєї здібності до праці. Через ринок здійснюється продаж робочої сили на певний строк [9, с.351].