Ретроспективний аналіз економіко-екологічного ризику використання осушуваних земель

Ретроспективний аналіз економіко-екологічного ризику використання осушуваних земель Початок меліорації земель тут покладено з другої половини ХІХ століття. Західною експедицією, під керівництвом генерал-лейтенанта І. Жилінського, було організовано будівництво магістральних каналів та розрідженої мілкої меліоративної мережі. Канали, прокладені експедицією, ще й досі діють в Дубровицькому, Рокитнівському та Сарненському районах. Свого апогею меліорація земель в Рівненській області досягла в середині 80-х років, коли щорічно вводилось в експлуатацію понад 16 тис. га осушуваних земель. На даний час в області меліоровано і знаходиться в зоні обслуговування управлінь меліоративних систем облводгоспу 390,4 тис. га осушуваних земель. Із загальної площі меліоративних систем гончарним дренажем осушено 271,1 тис. га. З двобічним регулюванням водно-повітряного режиму налічується 234,3 тис. га., в тому числі польдерні системи на площі 56,3 тис. га. До осушення ці землі як сільгоспугіддя практично не використовувались [87, с. 1-2]. Проведення таких меліорацій у 70 – 80 роки ХХ сторіччя давало значний економічний ефект від землекористування на осушуваних землях. Проте, на сьогоднішній день, нові економічні умови, а також той факт, що при обґрунтуванні доцільності меліорацій в плановій економіці не проводилась оцінка та врахування факторів ризику, привели до значного погіршення ситуації в галузі. На підтвердження цього розглянемо стан осушуваних земель Рівненщини та динаміку ефективності їх використання.