Організаційно-економічні аспекти діяльності підприємств аграрного сервісу

Організаційно-економічні аспекти діяльності підприємств аграрного сервісу Базовим принципом організації та діяльності аграрного сервісу є, його функціонування у суворій відповідності з найбільш прогресивними світовими технологіями, технікою та методами обслуговування. Технології обслуговування аграрного виробництва повинні відповідати вимогам економічної доцільності, конкурентоспроможності та екологічної безпеки. Приєднання України до СОТ суттєво активізує потребу в системності перетворень її аграрного сектору економіки відповідно до стандартів екологізації та енергозбереження, які діють у розвинутих країнах світу та провідних міжнародних організаціях. Це обґрунтовує необхідність послідовного здійснення таких заходів, як: поглиблення наукових досліджень у частині трансформування традиційних вітчизняних ресурсів (інтелектуальних, трудових, матеріальних) до стану відповідності високим стандартам екологізації та енергозбереження; визначення практичних кроків щодо реальної адаптації аграрного сектору економіки України до гармонізованих між собою стандартів продовольчої безпеки держави та екологізації й енергозбереження на рівні галузевих підприємств 92, с.123 - 145. На сучасному етапі розвитку важливого значення набуває проблема активізації інноваційно-інвестиційної діяльності агросервісних підприємств, спрямованої на відновлення матеріально-ресурсного потенціалу, підвищення ефективності агропромислового виробництва (АПВ) [132]. Це пов’язано з тим, що в умовах глобалізації та інформатизації конкурентоспроможність залежить від використання в процесі виробництва наукових досягнень. Недосконалість існуючої організаційно-економічної системи АПВ обумовлена непристосованістю та слабкою адаптивністю сільськогосподарських товаровиробників до інноваційних процесів в аграрній сфері; відсутністю комплексної системи впроваджень управлінських рішень та нововведень у виробничі процеси; низьким рівнем кваліфікації персоналу та відсутністю менеджерів з високим рівнем освіти та практичним досвідом роботи в даній галузі виробництва. Таким чином, головною проблемою є неадекватність системи організації виробництва і рівня менеджменту завданням інноваційного розвитку 126, с. 112 - 127. Окрім того, подальший розвиток аграрного сектору України може відбуватися тільки відповідно до позиціонування стосовно екологізації. Міністерство аграрної політики України наказом від 20.08.2003 р. № 280 затвердило Концепцію збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 р. Основою формування збалансованих агроекосистем є чинні Закони України про охорону довкілля й про екологічну експертизу, мережу та аудит [128]. З цією метою у 2007 р. було прийнято Державну цільову екологічну програму проведення моніторингу навколишнього природного середовища та створено Національне агентство екологічних інвестицій [170, с. 56 - 76]. Отже, екологізація вітчизняного аграрного сектору на основі положень міжнародних екологічних декларацій (програм, конвенцій, хартій), до яких приєдналася й Україна, стає вагомим чинником, який посів провідне місце в Основних засадах державної аграрної політики на період до 2015 р. та Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 р. 57, 145. Діяльність сучасного агросервісного підприємства в галузі захисту навколишнього середовища може дати йому реальний шанс для зміцнення свого положення на аграрному ринку. Для того щоб його ефективно використовувати, підприємству варто враховувати як оцінку зовнішніх умов, так і внутрішню стратегію у виробничій галузі. Ця стратегія повинна охоплювати три основних рівня - виробничий менеджмент, організаційну структуру та інформаційно-контрольну систему [104, с. 89 – 102; 105]. Для реалізації цієї стратегії важливо знайти якісно новий підхід до екологічного об'єкта управління на основі підвищення екологічної культури, впровадження сучасних управлінських технологій екологічного менеджменту. Під час проведення Всесвітнього конгресу з питань розвитку екологічно чистого сільськогосподарського виробництва (ФРН, Нюрнберг) 15 - 18 лютого 2007 р. Україна була прийнята в члени Міжнародної федерації екологічного сільського господарства - ІFОАМ. Такий крок дає можливість розширити ринок екологічно чистої продукції сільськогосподарського виробництва в Україні на основі міжнародних стандартів, що дозволить, з одного боку, наситити вітчизняний ринок «здоровими» продуктами харчування, а з іншого, - підвищити рівень експорту екологічно сертифікованої продукції 174.