Методичні підходи до формування конкурентоспроможності підприємства

Методичні підходи до формування конкурентоспроможності підприємства Категорія «конкурентоспроможність підприємства», як обґрунтовано відзначається в окремих джерелах [47], узагальнює широке коло проблем по виявленню потенційних можливостей підприємства в конкурентній боротьбі. При цьому конкурентоспроможність підприємства визначається як система з конкретними умовами функціонування й окремими критеріями оптимальності на кожному етапі її розвитку. Значення оцінки конкурентоспроможності підприємства в рамках маркетингової діяльності, як відзначає Т.Н. Парамонова [107,с.33], обґрунтовано необхідністю визначення заходів щодо підвищення конкурентоздатності, залучення інвестицій, виходу на нові ринки збуту, що в результаті зводиться, на думку автора, до визначення позиції підприємства на галузевому ринку. Враховуючи очевидну значимість категорії конкурентоспроможності підприємства й мети дійсного дослідження необхідно проаналізувати й узагальнити існуючі визначення даного поняття. Ж.-Ж. Ламбен [56,с.589] визначає конкурентоздатність фірми на окремому товарному ринку як здатність «...задовольняти потреби покупців краще ніж суперники. Конкурентоспроможність буде існувати до тих пір, поки фірма утримує конкурентну перевагу або завдяки особливим якостям, які відрізняють її від суперників, або в чинність більше високої продуктивності, що забезпечує її перевагами по витратах». В.А. Павлова і М.Є. Рогоза [103,с.17] характеризують, конкурентоспроможність як «рівень переваги або відставання фірми, підприємства, opганізація стосовно інших учасників-конкурентів на ринку всередині країни й за її межами, обумовлений за такими параметрами, як: технологія, кваліфікація персоналу, якість, політика збуту і ін.». С.О. Тивончук, М.В. Калінчик [145] відзначають, що «конкурентоспроможність являє собою відносну оцінку переваг фірм, підприємств..., що дозволяє їм з більшою ефективністю задовольняти потреби споживачів. Конкурентоспроможною є та фірма, котра займає найбільш стійкі позиції на внутрішньому ринку, проникає й на зовнішні ринки, проводить ефективніше конкурентну стратегію». На думку авторів, конкурентоспроможність визначається рядом таких зовнішніх і внутрішніх факторів як наявність нормативних актів, проектно-конструкторські документи, технологія виробництва, технічний рівень продукту або послуги, якості фахівців і менеджерів, ліквідність цінних паперів на ринку, інфраструктура навколишнього середовища, рівень інформації. М.Х. Корецький [45,с.100], розглядаючи конкурентоспроможність міжнародних компаній, визначає її як «здатність використати свої сильні сторони й концентрувати свої зусилля в тій області виробництва товарів і послуг, де вона може зайняти лідируючі позиції на внутрішньому й зовнішньому ринку. До основних факторів, що визначають конкурентоспроможність компанії, відносяться: стратегія фірми, наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, інноваційний потенціал, частка ринку, ефективність менеджменту». С.М. Бондаренко [9,с.40], не виділяючи окремо визначення конкурентоспроможності підприємства, розглядає так звану «концепцію забезпечення конкурентоспроможності», характеристика якої разом з тим дозволяє виявити погляд авторів на поняття конкурентоспроможності підприємства. Зазначена концепція по визначенню авторів «виходить із необхідності прискореного задоволення вимог внутрішнього ринку... і виживання підприємства в умовах ринку». На думку авторів, досягнення цих цілей повинне забезпечуватися за рахунок підвищення якості й доведення витрат до функціонально-необхідного рівня, пристосування продукції до вимог ринку, створення нових виробів для задоволення нових потреб і орієнтації на нові технології.