Фінансова наука про регулюючі властивості податків

Фінансова наука про регулюючі властивості податків Сучасна фінансова наука досить багато уваги приділяє обґрунтуванню регулюючої ролі податків та конструюванню відповідних механізмів і важелів впливу на соціально-економічні процеси. Однак, далеко не у всі періоди історії даній стороні перерозподільних відносин оподаткування надавалося таке ж значення, як у сьогоденні. Податки почали фігурувати у якості об’єктів дослідження досить давно. Вони розглядалися ще філософами Давньої Греції та Риму. Однак, згадки про них були епізодичними. У більшості випадків це стосувалося етичної сторони справляння. Вплив податків на розвиток суспільства в основному отримував негативну оцінку. Відтак, про їхні регулюючі властивості мова не велася. У середньовіччі мислителі також розглядали податки більшою мірою як фіскальний засіб. Та й у такій якості вони найчастіше засуджувалися. Наприклад, Ф. Аквінський називав податки дозволеною формою пограбування. Звідси слідує, що, трактуючи їх лише як вилучення частини приватної власності, до уваги бралася тільки обмежуюча роль та дестимулюючі ефекти оподаткування. Вважалося, що виправданим є використання податків державою виключно у випадку загроз з боку зовнішніх ворогів або природних явищ. Основоположник класичної політичної економії А.Сміт всією своєю теорією стверджував неприпустимість втручання держави в економіку. За його переконанням, будь-якій країні конче необхідними є мир, якомога нижчі податки та стабільне управління. За таких умов поступальний розвиток буде забезпечуватися природнім ходом речей [101, с. 337]. Тобто, регулюючий вплив з боку політичної організації суспільства з метою визначення загальних векторів руху та стимулювання розвитку подій не передбачався. Задля ж забезпечення дотримання сформульованих умов А.Сміт запропонував принципи оподаткування, що орієнтували уряд на якомога менше втручання в діяльність платника як адміністративно, так і фінансово. Зокрема, він радив дотримуватися наступного: - вилучати кошти на фінансування потреб держави відповідно до доходів платників; - точно визначати час, спосіб та обсяги сплати; - передбачати зручні для платника час і спосіб стягнення; - економно витрачати кошти на фінансування власне справляння. Як видно з наведеного, А.Сміт дійсно більше переймався мотиваціями платників (якраз внаслідок того, що він абсолютизував ринок та вважав другорядною економічну роль держави) [90].