Зарубіжний досвід як еталон модернізації податкового регулювання соціального та економічного розвитку в Україні

Зарубіжний досвід як еталон модернізації податкового регулювання соціального та економічного розвитку в Україні Результати досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців засвідчують, що кожна держава має свою неповторну податкову систему та механізми податкового регулювання соціально-економічного розвитку. Податкові системи суттєво різняться за кількістю податків та їх конструкцією, організацією та методикою адміністрування. Поряд з цим, не можна заперечувати і значну подібність основних податків у країнах, що територіально наближені одна до одної, мають спільні політичні та економічні інтереси, історично взаємодіють у вирішенні глобальних питань розвитку [71; 134]. Зокрема, для держав Європи такими податками є ПДВ, індивідуальні акцизи, податок на прибуток підприємств (корпорацій), податок з доходів фізичних осіб, тощо. Така подібність механізмів оподаткування дозволяє стверджувати про можливість запозичення і адаптування до національних умов зарубіжного досвіду податкового регулювання економічних та соціальних процесів. Прийняття рішень щодо пільг та ставок ПДВ є правом урядів і парламентів європейських держав. На рівні ЄС діють Директиви, що здебільшого носять рекомендаційний характер. Однак, країни – члени ЄС використовують ці інструменти податкового регулювання у своїй економічній політиці на основі гармонізованих принципів, визначених Директивами. Досить розповсюдженою є практика диференціації ставок цього універсального акцизу. Загалом стандартні ставки ПДВ в країнах ЄС варіюються у межах від 15% до 25% [35, с. 317]. Одними з найвищих вони є у Швеції і Данії (25%). У Люксембурзі – 15%, Німеччині, Іспанії – 16%, Великій Британії – 17,5%, Греції – 18%, Нідерландах, Португалії – 19%, Франції – 19,6%, Австрії, Італії – 20%, Бельгії, Ірландії – 21%, Фінляндії – 22%, . На рівні ЄС погоджено, що стандартна ставка не може бути нижчою 15% [99, с. 69]. При цьому більшість країн використовує знижені ставки податку на продовольчі товари (за визначеним переліком), продукцію сільського господарства, медикаменти, книжково-журнальну та газетну продукцію, послуги з перевезення, інколи – туристичні та готельні послуги, безалкогольні напої. Раніше у деяких випадках також існували підвищені ставки на тютюнові вироби, автомобілі, ювелірні вироби, хутро. Однак, останнім часом уряди відмовилися від їх використання. Застосування знижених ставок також регламентується узгодженими на рівні ЄС документами. Ним передбачено три можливих види таких ставок: - перша і друга знижені ставки – не менше 5%: застосовуються до продуктів харчування та безалкогольних напоїв, тваринних кормів, тварин, насіння, рослин, складників для приготування продуктів харчування, послуг водопостачання, фармацевтичних товарів (включно із засобами гігієни та ветеринарними препаратами), медичних та стоматологічних послуг, медичного обладнання для інвалідів та послуг з його ремонту, книг, газет, журналів (крім рекламних видань), послуг пасажирських перевезень, квитків на культурно-масові та спортивні заходи, послуг письменників, композиторів, виконавців, операцій з житловим фондом соціального призначення (зокрема, його будівництва, надання, реконструкції, перебудови), товарів і послуг, призначених для використання у сільському господарстві (крім машин, будівель і споруд), послуг з надання номерів у готелях та кемпінгах, використання спортивних споруд, товарів і послуг, що постачаються благодійним організаціям, які займаються соціальним забезпеченням і соціальним захистом, ритуальних послуг та ритуальних товарів, послуг з прибирання вулиць, вивезення та переробки сміття; - третя знижена ставка – не менше 12%: застосовується членами ЄС, які за станом на 01.01.1991 року використовували знижені ставки до товарів і послуг, не передбачених наведеним вище переліком. Перша знижена ставка має найнижчий рівень у Великій Британії (5%), Франції (5,5%), Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах (по 6%). У Німеччині та Іспанії вона складає по 7%, у Греції – 8%, в Австрії та Італії – 10%, у Швеції та Португалії – 12%, в Ірландії – 13,5%, у Фінляндії – 17%. Друга знижена ставка може бути і меншою за 5%, якщо для країни не закінчився період застосування перехідного порядку (тобто не настала дата переходу на загальний (остаточний) порядок та не прийнято рішення на рівні ЄС щодо цього порядку). Тому у Франції ця ставка складає 2,1%, у Люксембурзі – 3%, у Греції, Іспанії та Італії – 4%, у Ірландії – 4,3%, в Португалії – 5%, у Швеції – 6%, у Фінляндії – 8%. Варто відзначити, що ряд держав не використовує другу знижену ставку (наприклад, Австрія, Бельгія, Велика Британія, Нідерланди, Німеччина). Третя знижена ставка запроваджена лише в кількох країнах і її рівень складає в Австрії, Бельгії та Люксембурзі – 12%, в Ірландії – 13,5%. Перелік товарів і послуг, що оподатковується за тією чи іншою з наведених ставок, визначається на рівні внутрішнього законодавства країн в межах, окреслених Директивами ЄС. Так, наприклад, Данія прийняла рішення взагалі не застосовувати знижені ставки ПДВ. Окремі ж країни застосовують їх не до всіх допустимих товарних груп чи товарів. В рамках ЄС також визначена узгоджена позиція країн-членів щодо звільнень від оподаткування ПДВ. При цьому знову ж таки рішення про звільнення конкретних операцій, товарів чи товарних груп в межах визначеного Директивами переліку приймається кожною державою виходячи з національних традицій оподаткування, потреб врегулювання економічних і соціальних проблем на конкретному етапі розвитку. Тому існують рішення національних урядів, згідно яких операції і товари, визначені Директивами ЄС як потенційно пільгові, на території окремих країн оподатковуються ПДВ за зниженими або й стандартними ставками. Щоправда, це не стосується експортно-імпортних операцій, міжнародних перевезень та операцій у межах міжнародних договорів, щодо яких звільнення від оподаткування запроваджені всіма членами ЄС з метою забезпечення вільного функціонування системи міжнародної торгівлі та спільного ринку (адже, саме це і було найпершою метою створення співтовариства). автор кандидат економічних наук Мельник Микола Миколайович